Непийпиво Василь Гнатович
Визначення і загальна характеристика
НЕПИЙПИ́ВО Василь Гнатович (28. 12. 1915 (10. 01. 1916), с. Кам’янка Полтав. пов. Полтав. губ., нині с. Стасі Полтав. р-ну Полтав. обл. — 19. 01. 2007, Київ) — живописець, графік. Народний художник УРСР (1982). Член НСХУ (1960). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Спец. освіти не мав. Працював 1937–38 оформлювачем Полтав. муз.-драм. театру; у Київ. обл. товаристві художників. Учасник мистецьких виставок від 1950. Персон. — у Києві (1954, 1971, 1982, 1986), Полтаві (1980). В експресив. за характером картинах та етюдах відтворено мальовничі куточки, пам’ятки архітектури й мистецтва укр. земель. Краєвиди Н. ґрунтуються на традиціях укр. реаліст. пейзажу. Для творчості характерні епічність, романтичність, колорист. багатство. Полотна повоєн. часу позначені наративністю, впливом офіц. естетики. Деякі роботи зберігаються у НХМ (Київ), Волин., Житомир., Запоріз., Івано-Фр., Уман. (Черкас. обл.) краєзн. музеях, Дніпров., Запоріз., Полтав., Харків. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Ромашки» (1936), «Керченська протока» (1954), «Дуб Б. Хмельницького біля Хортиці» (1958), «Річка Ворскла», «Жито половіє» (обидва — 1960), «Безкрає поле», «Липа, під якою Т. Шевченко написав “Відьму”» (обидва — 1961), «Полтава. Покровська церква» (1962), «Диканька. Старі дуби» (1965), «Пшениця» (1967), «Бучач. Фортеця-замок» (1970), «Дальні печери. Весна», «Канівське море», «Косовиця на Канівщині» (усі — 1974), «Софія Київська», «Диканька. Церква Миколи» (обидва — 1977), «Село Баранівка на Полтавщині» (1978), «У гаю. Біля Києва» (1979), «Ранкові хліби» (1980), «Журба» (1985), «Ніаґарський водоспад», «Замок закоханих» (обидва — 1990), «Благословляю вільну Україну» (1992), «Сяйво Ісуса Христа», «Михайлівський монастир», «Десятинна церква» (усі — 1995).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
