Неплатоспроможність

НЕПЛАТОСПРОМО́ЖНІСТЬ Н. може бути наслідком низької купівел. спроможності доходів упродовж тривалого періоду або їхньої раптової втрати чи знецінення. Низьку купівел. спроможність осн. джерела доходів (напр., заробітної плати чи пенсії) вимірюють як співвідношення доходу з вартістю мін. чи середнього спожив. або продовол. кошика. Це кількість мін. (середніх) спожив. (продукт.) кошиків, які можна придбати на середньомісячну заробітну плату чи пенсію. Для України впродовж останнього десятиріччя була характерна низька купівел. спроможність доходів, особливо коли йдеться про доходи від зайнятості, адже заробітки повинні забезпечувати не лише потреби самого працівни­ка, а й частково чи повністю — потреби його утриманців, насамперед дітей. Низька купівел. спроможність доходів упродовж тривалого періоду призводить до накопичення незадоволених потреб у товарах та послугах, серед яких — мед. та освітні послуги, товари тривалого використання для спрощення хатньої роботи, для розвитку та організації дозвілля тощо. Хронічна низька купівел. спроможність може призводити до незадовіл. якості харчування через споживання дешевих продуктів і, зрештою, до незбалансов. раціону харчування. Найбільше в такій ситуації страждають діти, оскільки вони потребують не лише повноцін. харчування, а й постій. оновлення одягу та взуття, купівлі товарів для навч. і розвитку тощо. Для міжнар. порівнянь показників рівня життя та бідності використовують засоби переведення різних грош. одиниць у найбільш поширені (долар чи євро) не за банків. курсом, а за допомогою т. зв. паритету купівел. спроможності. Так, за даними 2019, згідно із банків. курсом долар в Україні у середньому коштував 25,85 грн, а за паритетом купівел. спроможності, розрах. Світ. банком, — лише 7,16 грн. Це означає, що за купівел. спроможністю гривня принаймні втричі недооцінена, адже за 7,16 грн в Україні 2019 можна було купити стільки ж товарів і послуг, як за один долар у США.

Л. М. Черенько

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (прийнятий ВР України 2018, набув чинності 2019) боржником може виступати юрид. або фіз. особа, зокрема фіз. особа-підприємець, неспроможна виконати свої грош. зобо­в’язання, строк виконання яких настав. Грош. зобов’язан­ня — зо­бов’язання боржника сплатити кредитору певну грош. суму відповідно до цивільно-правового договору та на ін. підставах, передбачених законодавством України. До грош. зобов’язань належать також зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язк. платежів), страх. внесків на заг.-обов’язк. держ. пенсійне та ін. соц. страхування; зобов’язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов’язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо. До складу грош. зобов’язань борж­ника не включають неустойку (штраф, пеню) та ін. фінанс. санкції, визначені на дату подання заяви до госп. суду, а також зобов’я­зання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати автор. винагороди, зобов’язан­ня перед засновниками (учасниками) боржника-юрид. особи, що виникли за такої участі. Відповідно до статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника-юрид. особи застосовують судові процедури: розпорядження майном, санація та ліквідація банкрута, щодо боржника-фіз. особи — реструктуризація та погашення боргів. Процедуру погашення боргів боржника вводять у справу про неплатоспроможність разом із визнанням боржника банкрутом, процедури санації боржника та ліквідації банкрута здійснюють з дотриманням вимог законодавства про захист екон. конкуренції.

А. М. Колот, С. О. Цимбалюк

Завантажити статтю