Непоновлювальні природні ресурси

Визначення і загальна характеристика

НЕПОНО́ВЛЮВАЛЬНІ ПРИРО́ДНІ РЕСУ́РСИ — компоненти природного сере­довища, що після їх викори­ста­н­ня людиною не від­новлюються ні природним, ні штучним шляхом. Належать до вичерп. природних ресурсів. Н. п. р. є практично всі види мінерал. ресурсів на поверх­ні або в надрах Землі, що утворилися в результаті тих або ін. геол. процесів. Їх попов­не­н­ня не можливе через від­сутність умов, у яких вони виникли багато млн р. тому. До таких ресурсів зараховують, насамперед, горючі корисні копалини, металічні корисні копалини, неметалічні корисні копалини. З надр Землі щорічно видобувають понад 100 млрд т палива та мінерал. сировини. Попит на них у світі зро­стає прибл. на 5 % за рік. Ще кілька десятиліть тому Н. п. р. роз­глядали пере­важно як необмежені або, принаймні, такі, викори­ста­н­ня яких ви­стачить на дуже знач. період. Проте нині вже існують конкретні роз­рахунки кількості цих видів ресурсів і хронолог. періоду, протягом якого вони ще будуть використовуватися. Обсяги, темпи та характер видобува­н­ня Н. п. р. залежать від низки природ., екол., екон., соц. і політ. чин­ників. У багатьох індустр. європ. країнах пита­н­ня рац. викори­ста­н­ня природ. ресурсів контролюються діючою нормат.-правовою системою збалансов. природокористува­н­ня, що сприяє комплекс. та екон. під­ходу до їх видобутку і за­стосовува­н­ня, вторин. викори­стан­ню від­ходів, пошуку замін­ників та ін. В Україні пита­н­ня комплекс. і більш рац. викори­ста­н­ня та охорони Н. п. р. регулюється Кон­ституцією України (1996), Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991), Кодексом України про надра (1994) та ін. актами законодавства України, що видаються від­повід­но до них.

Г. В. Клюшина

Завантажити статтю