НЕПОРО́ЖНІЙ Петро Степанович (30. 06(13. 07). 1910, х. Тужилів Пере­яслав. пов. Полтав. губ., нині село Борис­піл. р-ну Київ. обл. — 09. 07. 1999, Москва) — фахівець у галузі енергетики та гідротехнічного будівництва. Доктор технічних наук (1959), професор (1958), член-кореспондент АН СРСР (1979) і РАН (1991). Закін. Ленінгр. ін­ститут інж. водного транс­порту (нині С.-Пе­тербург, 1933). Від 1929 — на керів. посадах на буд-ві гідро­станцій, від 1935 — у проект. організаціях (Ленін­град, Ташкент) ін­ституту «Гідро­енерго­проект» наркомату важкої промисловості СРСР; 1946–53 — гол. інж. тресту Міністерства електро­станцій СРСР; 1953–54 — гол. інж. Дні­пробуду й будівництва Кахов. ГЕС (Херсон. обл.), забезпечивши її до­строк. введе­н­ня в екс­плуатацію (2000 їй присвоєно імʼя Н.); 1954–57 — за­ступник голови РМ УРСР, водночас від 1955 — голова Держбуду УРСР, 1957–58 — за­ступник голови Держплану УРСР; від 1959 — 1-й заст. міністра будівництва електро­станцій СРСР; 1962–85 — міністр енергетики й електрифікації СРСР. У ці роки в Україні під керівництвом Н. роз­горнуто спорудже­н­ня найбільших ТЕС потуж. до 3,6 млн кВт, оснащених турбогенераторами, що не мали аналогів у світі, потуж. 200–300 і 800 МВт, що працюють на надкритич. параметрах пари (Ладижин., Сло­вʼян., Придні­пров., Криворіз., Вуглегір. та ін. електро­станції), а також реалізовано про­граму будівництва АЕС в Україні (Рівнен., Запоріз.), споруджено каскад ГЕС на Дні­прі (зокрема вперше в світ. практиці здійснено пуск капсул. гідрогенераторів на Київ. ГЕС, проведено рекон­струкцію зі збільше­н­ням потужності Дні­прогесу), створ. Єдину енергосистему України. Упродовж понад 30-ти р. очолював каф. енергетики в Одес. і Моск. політех. ін­ститутах. Автор низки наук. публікацій. Від 1985 — персонал. пенсіонер, був радником при дирекції Ін­ституту високих т-р АН СРСР (Москва). В Яготині Н. встановлено погру­д­дя.