Непорожній Петро Степанович
НЕПОРО́ЖНІЙ Петро Степанович (30. 06(13. 07). 1910, х. Тужилів Переяслав. пов. Полтав. губ., нині село Бориспіл. р-ну Київ. обл. — 09. 07. 1999, Москва) — фахівець у галузі енергетики та гідротехнічного будівництва. Доктор технічних наук (1959), професор (1958), член-кореспондент АН СРСР (1979) і РАН (1991). Закін. Ленінгр. інститут інж. водного транспорту (нині С.-Петербург, 1933). Від 1929 — на керів. посадах на буд-ві гідростанцій, від 1935 — у проект. організаціях (Ленінград, Ташкент) інституту «Гідроенергопроект» наркомату важкої промисловості СРСР; 1946–53 — гол. інж. тресту Міністерства електростанцій СРСР; 1953–54 — гол. інж. Дніпробуду й будівництва Кахов. ГЕС (Херсон. обл.), забезпечивши її дострок. введення в експлуатацію (2000 їй присвоєно ім’я Н.); 1954–57 — заступник голови РМ УРСР, водночас від 1955 — голова Держбуду УРСР, 1957–58 — заступник голови Держплану УРСР; від 1959 — 1-й заст. міністра будівництва електростанцій СРСР; 1962–85 — міністр енергетики й електрифікації СРСР. У ці роки в Україні під керівництвом Н. розгорнуто спорудження найбільших ТЕС потуж. до 3,6 млн кВт, оснащених турбогенераторами, що не мали аналогів у світі, потуж. 200–300 і 800 МВт, що працюють на надкритич. параметрах пари (Ладижин., Слов’ян., Придніпров., Криворіз., Вуглегір. та ін. електростанції), а також реалізовано програму будівництва АЕС в Україні (Рівнен., Запоріз.), споруджено каскад ГЕС на Дніпрі (зокрема вперше в світ. практиці здійснено пуск капсул. гідрогенераторів на Київ. ГЕС, проведено реконструкцію зі збільшенням потужності Дніпрогесу), створ. Єдину енергосистему України. Упродовж понад 30-ти р. очолював каф. енергетики в Одес. і Моск. політех. інститутах. Автор низки наук. публікацій. Від 1985 — персонал. пенсіонер, був радником при дирекції Інституту високих т-р АН СРСР (Москва). В Яготині Н. встановлено погруддя.
Завантажити статтю
