Нерівність соціальна

НЕРІ́ВНІСТЬ СОЦІА́ЛЬНА — форма диференціації, при якій окремі індивіди, групи соціальні, верстви, класи пере­бувають на різних щаблях вертикальної соціальної ієрархії і мають нерівні жит­тєві шанси та можливості для задоволе­н­ня своїх потреб. Всім існуючим су­спільствам притаман­ний нерівний роз­поділ матеріал. і символіч. благ, винагород та можливостей серед окремих індивідів і між групами всередині цих су­спільств. Н. с. є по­стій. рисою людського су­спільства. Роз­різняють нерівності природ. можливостей і соц. позицій, а також нерівності, що утворюють і не утворюють ієрарх. порядок. Індивід. нерівності — природні від­мін­ності індивід. рис, характерів, інтересів, рівня здіб­ностей, талантів, здоровʼя; Н. с. — від­мін­ності при­близно рівних за рангом соц. позицій або стратифікац. від­мін­ності, що ви­значають соц. статус, жит­тєві шанси і можливості людей. Різні формулюва­н­ня про­блем Н. с. були зумовлені не тільки рівнем соц.-екон. роз­витку, а й особливостями світобаче­н­ня епохи та мали різний ідеол. контекст. Дослідж. Н. с. нерозривно повʼязані з виявле­н­ням їхніх причин і наслідків, аналізом і характеристикою соц. структури су­спільства, ро­зумі­н­ням змісту соц. справедливості, виявле­н­ням пер­спектив соц. роз­витку су­спільства. Нерівність між людьми різного походже­н­ня, сімʼями, родами, расами, профес. кастами, станами, класами давно привертала увагу дослідників, тоді як нерівність між націями, статями, віковими групами, регіонами та всередині людства загалом стала предметом їхнього зацікавле­н­ня значно пізніше. Соціологи мають різні по­гляди на нерівність, зумовлені різними концептуал. положе­н­нями, але особливо ви­окремлюють теорії функціоналізму, соц. конфлікту і стратифікації. Прихильники функціоналізму в ро­зумін­ні феномену Н. с. виходять із ідеї пере­ваги в су­спільстві деяких видів діяльності, що виконують найбільш обдаровані люди. Від­так Н. с. необхідно роз­глядати як засіб, що забезпечує су­спільству впевненість у тому, що такі види діяльності повин­ні сприяти вищій винагороді за заслуги. Вона є наслідком нормал. роз­витку су­спільства та стимулює соціально значущі види діяльності. Амер. соціолог Т. Парсонс в основу своєї версії про­блеми Н. с. поклав ієрархію панів. цін­ностей (цін­ніс. зразків) в су­спільстві: у Європі — збереже­н­ня культур. зразків (тому особл. пре­стиж мають інтелектуали, священики, проф. та ін.); у США — успіх, карʼєра, бізнес (звідси й високий статус менеджерів, вчених тех. спеціалізації, юристів та ін.). Від­повід­но до цього він намагався роз­робити універсал. критерії соц. стратифікації в су­спільстві з метою ви­значати ту чи ін. форму Н. с. Прихильники теорії конфлікту вважають, що Н. с. зумовлена більш вигідним становищем тих, хто контролює сусп. багатство, і спрямована на захист привілеїв влади. Причому в основі конфлікту можуть лежати класові суперечності (теорія марксизму) — соц.-екон. нерівність між панівним і екс­плуатованим класами, та будь-які форми влади одних людей над іншими. Концепція стратифікації досить багато­значна і має кілька трактувань. За М. Вебером, у її основі — три чин­ники Н. с.: багатство, влада, пре­стиж, що не завжди взає­моповʼязані між собою. В основі теорії стратифікації В. Ворнера (США) — принцип репутації людей всередині су­спільства, де приналежність до того чи ін. соц. класу ви­значають самі чл. су­спільства. Згідно з цією теорією, Н. с. — не обʼєктивні соц.-екон. умови людей, а результат субʼєктив. оцінок їхнього статусу (репутації) ін. чл. спільноти. Прихильники теорії Д. Тре­ймана (США) роз­глядають стратифікацію (Н. с.), спираючись на ставле­н­ня людей до певних професій (їхньої пре­стижності). У контекс­ті теорій стратифікації амер. соціолог Н. Смелзер ви­окремив види Н. с., повʼя­зані з екон. конкуренцією і дис­кримінацією: етнічна нерівність; сексуал. (статева) нерівність, об­умовлена ґендер. від­мін­ностями; вікова нерівність на основі ейджизму (дис­кримінація однією віковою групою інших). Під впливом сучас. процесів глобалізації дослідники приділяють все більше уваги дослідж. Н. с. всередині людства, зокрема порівнюють жінок і дітей різних країн, домогосподарства на всій земній кулі. Темпи роз­витку між країнами і всередині країн можуть бути різними: в остан­ні десятилі­т­тя Н. с. між країнами значно зросла, тоді як Н. с. всередині кожної окремої країни має тенденцію до зменше­н­ня. Крім того, у звʼязку зі збільше­н­ням міграц. потоків із слабороз­винених країн в економічно благополучні регіони критерієм соц. нерівності стає наявність або від­сутність громадянства чи статусу резидента, що забезпечує легалізацію прожива­н­ня на тер. роз­винених країн. У своєму сучас. існуван­ні нації по­стійно схильні до декількох видів глобал. процесів. Найбільш очевидні серед них — транс­нац. потоки товарів, послуг, капіталів, людей, а також інформації та ідей. Для демогр. нерівності також можуть бути значущими транс­нац. потоки пошире­н­ня захворювань: раніше це була чума, нині — СНІД, коронавірус COVID-19. Ці потоки мають власну, характерну лише для них заг. динаміку, що не залежить від того, на­скільки широко вони пред­ставлені у локал., нац., регіон. або глобал. мас­штабах. Ринк. динаміка торгівлі та фінансів, логіка міграц. процесів, пошире­н­ня знань — всі ці потоки без­посередньо впливають на роз­поділ благ, але, крім того, вони можуть здійснювати непрямий вплив на нац. економіки, су­спільства та держави, зокрема на їхні можливості пере­розподілу ресурсів і формува­н­ня нових форм Н. с.

Завантажити статтю