Нерода Юрій Георгійович
НЕРО́ДА Юрій Георгійович (27. 04. 1920, Чернігів — 2006, Москва) — скульптор. Син Г. Нероди. Народний художник РРФСР (1983), засл. діяч мистецтв РРФСР і Бурят. АРСР (1971). Дитинство пройшло в Москві, куди сім’я переїхала 1922. Навч. у Моск. худож. училищі (1936–40; викл. Г. Ряжський). Перші роботи створив у майстерні батька під його керівництвом. 1941 призваний в армію. Після контузії повернувся на фронт як художник. Основні галузі — монум. і станк. скульптура. Автор низки скультур. портретів та композицій. Перша монум. робота — проект пам’ятника генералу Л. Гуртьєву (1944, м. Орел, РФ). У 1960-х рр. Н. прагнув до небагатослів. зосередженості образотвор. мови, незвичайності композиц. побудови, трактування сюжету. Створював пам’ятні медалі; 1963 брав участь в оформленні індій. виставки в Москві («Декоративні слони»). Його монумент (арх. М. Барщ, О. Колчин), присвяч. успіхам людства в освоєнні космосу, відкритий 1971 у м. Женева (Швейцарія; встановлено в парку між Палацом націй і Женев. озером), — дарунок ООН від СРСР. Разом із батьком працював над пласт. елементами фасаду Крайового театру драми в м. Барнаул (1973, Алтай. край, РФ), із скульптором М. Шмаковим — над декор. оформленням входу в Рад. павільйон на Всесвіт. виставці в м. Спокан (США, 1974). Багато років був чл. Держ. експерт. комісії Міністерства культури СРСР, Худож. ради Торг. палати СРСР тощо. Учасник всесоюз., зарубіж. мистецьких виставок від 1942. Окремі роботи Н. зберігаються в ДТГ, Музеї сучас. історії Росії (обидва — Москва), ДРМ (С.-Петербург), Нац. музеї «Київ. картинна галерея», Луган. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптурні портрети — «Герой Радянського Союзу Боровков», «Партизан» (обидва — 1943), «А. Миклашевський» (1945), «Скульптор І. Рукавишников» (1946), «С. Гафуров» (1949), «Жіночий портрет» (1953, 1955), «С. Шапіро» (1953), «Підліток», «Сибіряк» (обидва — 1955), «Два торси», «Жанна» (обидва — 1960), «Валентина» (1964), «Л. Толстой» (1987), «Академік О. Крилов» (1989, співавт.), «Хірург О. Вишневський» (1980-і рр.), «О. Пушкін» (1995); скульптурні композиції — «Перша допомога» (1946), «Переможець» (1947), «Атака» (кін. 1940-х рр.), «Є. Пугачов» (1953), «Приятелі» (1955), «Трактористка» (1959), «Керамісти» (1960); проекти пам’ятників — І. Мічуріну (1950), В. Чкалову (1960, для Москви), героям освоєння цілини (1962, співавт.); рельєф «Під сонцем» (1957); пам’ятні медалі — до 150-річчя від дня народж. М. Пирогова (1960), Ф. Ліста (1961), М. Огарьова, до 100-річчя від дня народж. О. Серафимовича, до 200-річчя від дня народж. адмірала Д. Сенявіна (усі — 1963), І. Крилова (1969); серія жін. фігур «Ніка» (1964); мемор. дошки — конструктору ракет Ф. Цандеру (1964), нар. арт. СРСР В. Топоркову (1990-і рр.; обидві — Москва, співавт.); пам’ятники — «Перші комсомольці» (1972, Москва), героям-морякам (1973, м. Сєвєроморськ; обидва — співавт.), загиблим героям Ємену (1984, м. Аден), В. Чкалову (1991, м. Жуковський, РФ).
Рекомендована література
- Кутузова Н. В. Юрий Нерода. Москва, 1976.