Неронович Євген Васильович

НЕРОНО́ВИЧ Євген Васильович (23. 03. 1888, с. Лукашівка Золотоніс. пов. Полтав. губ., нині Золотоніс. р-ну Черкас. обл. — 25. 03. 1918, с. Сорочинці, нині Великі Сорочинці Миргород. р-ну Полтав. обл.) — політичний діяч, журналіст. Навч. у Полтав. чол. гімназії, від 1908 — у С.-Пе­тербур. політех. інституті. Водночас брав активну участь у студент. русі: голова інформ. бюро та чл. студент. ради С.-Пе­теpбуp­га, делегат нелегал. студент. з’їз­ду у Львові (1909), ред. місячника «Український студент» (С.-Пе­теpбуpг, 1913–14), де вміщував власні матеріали, готував хроніку та бібліографію. За рев. діяльність у грудні 1913 виключений з інституту, з поч. 1-ї світової вій­ни мобілізов. до рос. армії. Після Лютн. революції 1917 став співзасн. Укр. рев. комітету в Петрограді (нині С.-Пе­теpбуpг), що організовував мітинги, маніфестації, регулярні курси для солдатів. У жовтні 1917 увійшов до складу УЦР як чл. Всеукр. ради військ. депутатів, обраний головою організац. комітету 3-го Всеукр. військ. з’їзду; в листопаді того ж року введений до Малої ради як представник фракції УСДРП. Перейшов на бік більшовиків, підтримав РНК у Петрограді, був чл. делегації більшов. уряду в Брест-Литовську (див. Брестський мирний договір). У березні 1918 обраний чл. Нар. секретаріату, де обійняв посаду секр. військ. справ, однак незабаром розірвав стосунки з більшовиками. Під час наступу Армії УНР на Полтаву заарешт. і розстріляний без суду гайдамаками.

Рекомендована література

1. Дучинський А. З студентських літ Євгена Нероновича // За сто літ. 1928. Кн. 3;
   Google Scholar Internet
2. Лотоцький О. Сторінки минулого. Ч. 2. Варшава, 1933;
   Google Scholar Internet
3. Сидоренко Н. Неронович Євген Васильович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1999. Вип. 6.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю