Неруда Пабло

НЕРУ́ДА Пабло (Neruda Pablo; справж. — Ricardo Eliécer Neftalí Reyes Ba­­soalto, Рікардо Еліесер Нефталі Рейєс Басуальто; 12. 07. 1904, м. Пар­раль, Чилі — 23. 09. 1973, Сантьяґо) — чилійський поет, громадський діяч. Нобелівська премія з літ-ри (1971), Між­народна премія Всесвіт. Ради Миру (1950). Навч. в пед. ін­ституті в Сантьяґо (від 1921). У 1927–43 — на дипломат. роботі. Учасник громадян. вій­ни в Іспанії 1936–39. Писати вірші почав у 10-річ. віці, через декілька років по­зна­йомився з Ґ. Містраль, котра сприяла його твор. роз­витку. Зб. «Veinte poemas de amor y una canción desesperada» («Двадцять поезій коха­н­ня і одна пісня від­чаю», 1924) заявив себе як тонкий лірик і майстер асоціат.-емоц. вільного вірша. Мотивами смутку, самотності пройняті перша та друга кн. «Residencia en la tierra» («Місце прожива­н­ня — земля», 1933 і 1935), характер. ознаками яких є ускладнена асоціативність і герметизм. У віршах зб. «España en el corazón» («Іспанія в серці», 1937) Н. звернувся до теми людської солідарності. Драм. і поет. історію Лат. Америки він закарбував у чітких образах епопеї «Canto general» («Вселюдська пісня», 1950). Філос. осмисле­н­ня людського буття характерне для зб. «Las uvas y el viento» («Вино­градники й вітер», 1954), «Odas elementales» («Оди одвічним речам», кн. 1–3, 1954–57), «Las pied­ras de Chile» («Камені Чилі», 1960), «Cantos ceremoniales» («Ритуальні пісні», 1962), «La Barcarola» («Баркарола», 1967), «Fin de mundo» («Кінець світу», 1969), автобіогр. поеми «Memorial de Isla Negra» («Меморіал Ісла-Неґра», т. 1–5, 1964). Писав стат­ті, нариси тощо. 1973–74 у Буенос-Айресі ви­йшли посмертні вид. 8-ми поет. збірок Н., а також кн. спогадів «Confieso que he vivido» («Зі­знаюсь, що я жив»). Окремі твори Н. українською мовою пере­клали М. Терещенко, Л. Первомайський, П. Дорошко, А. Малишко, Д. Павличко, М. Москаленко, І. Драч, Н. Кащук, С. Борщевський, М. Литвинець, В. Колодій, П. Марусик, С. Жолоб, М. Жердинівська. І. Драч присвятив Н. пʼєсу «Зоря і смерть Пабло Неруди» («Історико-літературний журнал», 2010, № 18).

Тв.: укр. перекл. — Поеми та вірші. К., 1951; Лірика. К., 1975; Альєнде // Не­скорені. К., 1982; Із книжки «Сто сонетів про коха­н­ня» // Світ. сонет. К., 1983; Зі збірки «Сто сонетів про коха­н­ня» // Поезія–83. Вип. 2. К., 1983; Ода першому дню року // Україна. 1984. № 29; [Вірші] // Всесвіт. 1984. № 8; Я люблю тебе... // Колодій В. С. Братерство. Л., 1985.

Літ.: Агір­ре М. Дух і по­стать Пабло Неруди // Всесвіт. 1974. № 7; Янковський Ю. Пабло Неруда. К., 1975; Полєк В. «Уклонитися вашому серцю» // Вітчизна. 1979. № 12; Харитонов В. Поет космічної ери // Всесвіт. 1984. № 8.

М. І. Литвинець

Завантажити статтю