Нестайко Всеволод Зиновійович

Визначення і загальна характеристика

НЕСТА́ЙКО Всеволод Зиновійович (30. 01. 1930, м. Бердичів, нині Житомирської обл. — 16. 08. 2014, Київ) — прозаїк, драматург. Член НСПУ (1956). Премії ім. О. Копиленка (1980), ім. Лесі Українки (1982), ім. М. Трублаїні (1988). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2010). Закінчив Київський університет (1952). Від 1951 працював літ. редактором у ж. «Барвінок», видавництві «Молодь», від 1956 — завідувач редакції для молодших школярів видавництва «Веселка». Від 1987 — на творчій роботі. Від 1996 на Національному радіо України вів програму «Радіобайка Всеволода Нестайка». Його вважають класиком сучасної української дитячої літератури. Автор бл. 30-ти книжок оповідань, казок, повістей і п’єс. Переважно вони пригодницькі, веселі, гостросюжетні, проте не лише розважальні, а й виховують високі моральні якості — вірність у дружбі, чесність, порядність, мужність, людяність, доброту, любов до рідної землі. Для його творів характерний оптимістичний пафос і гумористичне обігравання імен та антропонімів. Креативність текстів як «майстра композиції» (за Л. Овдійчук) зумовлена пригодницькою, авантюр. фабулою, оригінальною композиційною будовою, специфічною наративною (оповідною) структурою, а також присутністю фантастичного компонента. Спільною рисою для текстів письменника постає актуалізація зображуваної ситуації, дихотомність персонопар у системі образів, використання прийому антитези на різних рівнях художності. Активно експериментує із художньою мовою, насичує тексти тропами — порівняннями, алегоріями, гіперболами, літотами. Послуговується транзитивними міфологічними, фольклорними й казковими архетипами, мотивами та образами, а також інтертекстуальними прийомами. Осердя персоно­сфери текстів складають образи активних, сміливих, креативних дітей. Нестайко, який створив т. зв. літературну педагогіку (за В. Костюченком), порушує тему соціалізації дітей у своєму й чужому контексті (родичі, друзі, однокласники). Окремі його тексти вміщено до шкільних підручників, хрестоматій з української літератури.

Дебютував 1954 оповіданням для дітей у ж. «Барвінок» (хоча своє перше оповідання, за спогадами письменника, написав у 8-річному віці), публікувався також у ж. «Піонерія». 1956 у Києві вийшла друком перша його книжка «Шурка і Шурко», 2009 — остання прижиттєва «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки». Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо», 1964; «Незнайомець з 13-ї квартири», 1966; «Таємниця трьох невідомих», 1970), яку 1979 Міжнародною радою з дитячої та юнацької літератури внесено до Особливо почесного списку Г.-К. Андерсена.

Книги Нестайка перекладені понад 20-ма мовами світу й витримали чимало перевидань, п’єси («Марсіанський жених», «Вітька Магеллан», «Інопланетяни», «Кіностріха діда Гаврила», «Пересадка серця» та ін.) поставлено українською, рос. та вірмен. мовами в багатьох українських театрах, п’єси-казки («Загадковий Яшка», «Пригоди Світлофора Світлофоровича», «Лисичка-Сестричка і Вовк-Панібрат», «Солом’яний Бичок і рок-група “Ко-За-Чок”», «Секрет Васі Кицина» тощо) — у лялькових театрах України. За мотивами його творів знято низку фільмів, що відзнач. престиж. нагородами: т/ф «Тореадори з Васюківки» — Ґран-Прі Міжнародних фестивалів у Мюнхені (Німеччина, 1968) та Александрії (Австралія, 1969); к/ф «Одиниця з обманом» — премія Вкф у Києві (1984), спеціальний приз кінофестивалю у Габрово (Болгарія, 1985). Його іменем 2004 названо дитячу бібліотеку в м. Дружківка (Донец. обл.), а також вулиці в Києві, Дніпрі, Бердичеві, Люботині (Харків. обл.) та ін.

Завантажити статтю