Нестайко Всеволод Зиновійович

Визначення і загальна характеристика

НЕСТА́ЙКО Всеволод Зинові­йович (30. 01. 1930, м. Бердичів, нині Житомирської обл. — 16. 08. 2014, Київ) — прозаїк, драматург. Член НСПУ (1956). Премії ім. О. Копиленка (1980), ім. Лесі Українки (1982), ім. М. Трублаїні (1988). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2010). Закінчив Київський університет (1952). Від 1951 працював літ. редактором у ж. «Барвінок», видавництві «Молодь», від 1956 — завідувач редакції для молодших школярів видавництва «Веселка». Від 1987 — на творчій роботі. Від 1996 на Національному радіо України вів про­граму «Радіобайка Всеволода Нестайка». Його вважають класиком сучасної української дитячої літератури. Автор бл. 30-ти книжок оповідань, казок, повістей і пʼєс. Пере­важно вони пригодницькі, веселі, гостросюжетні, проте не лише роз­важальні, а й виховують високі моральні якості — вірність у дружбі, чесність, порядність, мужність, людяність, доброту, любов до рідної землі. Для його творів характерний оптимістичний пафос і гумористичне обі­грава­н­ня імен та антропонімів. Креативність текс­тів як «майстра композиції» (за Л. Овдійчук) зумовлена пригодницькою, авантюр. фабулою, оригінальною композиційною будовою, специфічною наративною (оповід­ною) структурою, а також присутністю фантастичного компонента. Спільною рисою для текс­тів письмен­ника по­стає актуалізація зображуваної ситуації, дихотомність персонопар у системі образів, викори­ста­н­ня при­йому антитези на різних рівнях художності. Активно екс­периментує із художньою мовою, насичує текс­ти тропами — порівня­н­нями, алегоріями, гіперболами, літотами. Послуговується транзитивними міфологічними, фольклорними й казковими архетипами, мотивами та образами, а також інтертекс­туальними при­йомами. Осердя персоно­­сфери текс­тів складають образи активних, сміливих, креативних дітей. Нестайко, який створив т. зв. літературну педагогіку (за В. Костюченком), порушує тему соціалізації дітей у своєму й чужому контекс­ті (родичі, друзі, однокласники). Окремі його текс­ти вміщено до шкільних під­ручників, хрестоматій з української літератури.

Дебютував 1954 оповіда­н­ням для дітей у ж. «Барвінок» (хоча своє перше оповіда­н­ня, за спогадами письмен­ника, написав у 8-річному віці), публікувався також у ж. «Піонерія». 1956 у Києві ви­йшла друком перша його книжка «Шурка і Шурко», 2009 — оста­н­ня прижит­тєва «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки». Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо», 1964; «Не­зна­йомець з 13-ї квартири», 1966; «Таємниця трьох неві­домих», 1970), яку 1979 Між­народною радою з дитячої та юнацької літератури внесено до Особливо почесного списку Г.-К. Андерсена.

Книги Нестайка пере­кладені понад 20-ма мовами світу й витримали чимало пере­ви­дань, пʼєси («Марсіанський жених», «Вітька Магел­лан», «Інопланетяни», «Кіностріха діда Гаврила», «Пере­садка серця» та ін.) по­ставлено українською, рос. та вірмен. мовами в багатьох українських театрах, пʼєси-казки («Загадковий Яшка», «Пригоди Світлофора Світлофоровича», «Лисичка-Сестричка і Вовк-Панібрат», «Соломʼяний Бичок і рок-група “Ко-За-Чок”», «Секрет Васі Кицина» тощо) — у лялькових театрах України. За мотивами його творів знято низку фільмів, що від­знач. пре­стиж. нагородами: т/ф «Тореадори з Васюківки» — Ґран-Прі Між­народних фестивалів у Мюнхені (Німеч­чина, 1968) та Александрії (Австралія, 1969); к/ф «Одиниця з обманом» — премія Вкф у Києві (1984), спеціальний приз кінофестивалю у Габрово (Болгарія, 1985). Його іменем 2004 на­звано дитячу бібліотеку в м. Дружківка (Донец. обл.), а також вулиці в Києві, Дні­прі, Бердичеві, Люботині (Харків. обл.) та ін.

Тв.: Це було в Києві. 1957; В країні Сонячних Зайчиків. 1959; Супутник «Ліра-3». 1960; Космо-Натка. 1963; Тореадори з Васюківки. 1973; 14-е вид. 2010; Одиниця з обманом. 1976; Пригоди Грицька Половинки. 1978; Не­звичайні пригоди в лісовій школі. 1981; Чудеса в Гарбузяках. 1984; Пʼятірка з хвостиком. 1985; Таємниця Віті Зайчика. 1986; Скринька з секретом. 1987; Не­зна­йомка з Країни Сонячних зайчиків. 1988; Слідство триває: Пʼєси. 1989; Про комарика Зюзю. 1990; Таємничий голос за спиною. 1990; Ви­брані твори: В 2 т. 1990; Казкові пригоди Грайлика. 1994; Не­ймовірні детективи. 1995; 2009; 2011; Чорлі. 1995; Казкові пригоди і таємниці. 2003; Пригода в кукурудзі. 2010; Супер «Б» з «фрикадельками». 2010; Чарівний талісман. 2010; Космонавти з нашого будинку. 2011; Країна Сонячних Зайчиків. 2009; 2012; 2014; Пригоди журавлика. 2012; Чарівні окуляри. 2012; Пригоди журавлика. 2018 (усі — Київ).

Літ.: Нестайко В. Чому я пишу для дітей // Література. Діти. Час: зб. літ.-крит. ст. про дит. літературу. К., 1980. Вип. 5; Чайковський Б. Всеволодові Нестайку — 60 // ЛУ. 1990, 8 лют.; Його ж. Лідер дитячого письменства: [про В. Нестайка] // Там само. 2000, 3 лют.; Костецький А. «Бо в дитинстві був рудий…»: (В. Нестайко) // ПШ. 2001. № 7; Денисенко В. «Тореадори»… назавжди!: У патріарха дит. кн. В. Нестайка — перша презентація // День. 2004, 2 черв.; Золотарьов В. Всеволоду Нестайку — 75 // Молодь України. 2005, 22 лют.; Сорокопуд В. Чарівний світ Всеволода Нестайка: від тридцятитрьохрічної корови Контрибуції і чарки луципера до свинофірми «Рилос» і пошуку «скоробагатьковських» скарбів // ДТ. 2006, 5–19 серп.; Гарачковська О. Сюжетно-образна структура казок Всеволода Нестайка // КС. 2008. № 5; Всеволод Нестайко: «Я все життя писав саме для дітей — писав з любовʼю, болем і тривогою»: Біо­бібліогр. нарис. К., 2010; Бойчук А. Р. Еволюція вітчизняної літератури для дітей // Наук. вісн. Микол. університету. Філол. науки. 2013. Вип. 4.12; Кацун Ю. Всеволод Нестайко: «Незалежність України залежить від української дитячої літератури» // День. 2013, 22 черв.; Шулькова К. І. Жанрова специфіка циклу Всеволода Нестайка «Не­ймовірні детективи» // Науковий вісник Миколаївського університету. Філол. науки. 2014. Вип. 4.14; Памʼяті майстра: говорить Всеволод Нестайко // Читомо [chytomo.com]. 2014, 18 серп.; Овдійчук Л. М. Всеволод Нестайко — майстер пригодницької прози // Укр. література у заг.-осв. школі. 2015. № 2; Резніченко Н. Міфологічний про­стір трилогії про Сонячних Зайчиків Всеволода Нестайка // Літ. процес: методологія, імена, тенденції. Філол. науки. 2015. № 5; Вірич Н. В. Духовне становле­н­ня особистості в прозі Всеволода Нестайка. О., 2017.

А. Р. Тичініна

Завантажити статтю