Нестеренко Борис Григорович
Визначення і загальна характеристика
НЕСТЕРЕ́НКО Борис Григорович (07. 08. 1914, м. Пінськ, Білорусь — 07. 12. 1988, Київ) — живописець. Член СХУ (1973). Закін. Вітеб. худож. технікум (Білорусь, 1939, викл. М. Добужинський). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. 1945–48 обіймав посаду нач. обл. відділу мистецтв у м. Барановичі (Білорусь), 1949–50 був художником у СХ Білоруської РСР. 1950 переїхав до Києва, де працював у Київ. товаристві художників (1950–53, 1955–63) та Київ. обл. відділі Худож. фонду України (1963–71). У його творчості поєднано традиції рад., укр. і білорус. живопис. шкіл, риси академ. соцреалізму й т. зв. рад. імпресіонізму. Основна галузь — станк. живопис, зокрема жанр урбаніст. і мариніст. пейзажів, а також портрета, натюрморта в техніках олія, темпера, олівець. Учасник оформлення ВДНГ. Брав участь в обл. (від 1960), всеукр. (від 1961) мист. виставках. Персон. — у Києві (1989, посмертна; 2014, ювілейна). Окремі роботи зберігаються в Донец. і Краматор. (Донец. обл.) ХМ, Хмельн. краєзн. музеї.
Тв.: «Важкі завдання» (1956), «Весна» (1960), «Човни рибальські» (1961), «Станція метро “Дніпро”», «Пором. Седнів», «Квіти» (усі — 1964), портрет дівчини (1964, 1969), «Седнів» (1965), «Зимове вікно» (1967), «Партизанка», «Будинок творчості. Седнів» (обидва — 1968), «Осінній мотив», «Тарасова липа. Седнів», «Алея», ескіз «Зима» (усі — 1969), «Бойова юність» (1970), «Видубицький монастир», «Вечір на Десні» (обидва — 1971), «Партизанські будні», «Бригадир» (обидва — 1972), «У суворі роки війни» (1974), «В майстерні художника», «З розвідки» (обидва — 1975), «Натхнення. Чайковський за роботою» (1976), «По старих дорогах» (1977), «Натюрморт» (1979), «Поля наліво, поля направо» (1985), «Чарівниця» (1986), «Дніпровські далі», «Повінь на Дніпрі» (1987); етюди — «Дівчата», «Весна» (обидва — 1964), «Осінній мотив. Седнів», «Перший осінній дощ» (обидва — 1965), «Берізки» (1966), «Седнів. Осінній дощ» (1969), «Метро. Станція “Дніпро”» (1970), «Прихід весни», «Стіжок», «Києво-Печерська лавра» (усі — 1972).
А. Г. Кулініч
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Важкі завдання» (1956), «Весна» (1960), «Човни рибальські» (1961), «Станція метро “Дніпро”», «Пором. Седнів», «Квіти» (усі — 1964), портрет дівчини (1964, 1969), «Седнів» (1965), «Зимове вікно» (1967), «Партизанка», «Будинок творчості. Седнів» (обидва — 1968), «Осінній мотив», «Тарасова липа. Седнів», «Алея», ескіз «Зима» (усі — 1969), «Бойова юність» (1970), «Видубицький монастир», «Вечір на Десні» (обидва — 1971), «Партизанські будні», «Бригадир» (обидва — 1972), «У суворі роки війни» (1974), «В майстерні художника», «З розвідки» (обидва — 1975), «Натхнення. Чайковський за роботою» (1976), «По старих дорогах» (1977), «Натюрморт» (1979), «Поля наліво, поля направо» (1985), «Чарівниця» (1986), «Дніпровські далі», «Повінь на Дніпрі» (1987); етюди — «Дівчата», «Весна» (обидва — 1964), «Осінній мотив. Седнів», «Перший осінній дощ» (обидва — 1965), «Берізки» (1966), «Седнів. Осінній дощ» (1969), «Метро. Станція “Дніпро”» (1970), «Прихід весни», «Стіжок», «Києво-Печерська лавра» (усі — 1972).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
