Нестеренко Володимир Михайлович
НЕСТЕРЕ́НКО Володимир Михайлович (17. 10. 1937, с. Олександрівка, нині Мелітоп. р-ну Запоріз. обл. — 31. 03. 2014, Івано-Франківськ) — режисер, драматург, педагог. Народний артист України (1999). Літ.-мист. премії ім. М. Ірчана (1982) та ім. В. Смоляка (2004). Закін. Харків. інститут мистецтв (1967; викл. О. Скибневський). Відтоді (до 1986, з перервою) — реж. Івано-Фр. укр. муз.-драм. театру ім. І. Франка; 1971–73 — гол. реж. Закарп. укр. муз.-драм. театру (Ужгород); 1986–88 — худож. кер., реж.-постановник Івано-Фр. філармонії. Від 1988 — організатор, худож. кер. Театру фольклору, нар. свят і видовищ, за сумісництвом викладав у Прикарп. університеті (Івано-Франківськ). Автор навч.-метод. посібника «Тридцять сім сходинок до Парнасу» (Ів.-Ф., 2012).
Додаткові відомості
- Основні вистави
- «Горлиця» О. Коломійця (1968), «Країна Айгуль» М. Каріма, «Пам’ять серця» О. Корнійчука (обидві — 1970), «Страшна помста» за М. Гоголем, «Безталанна» І. Карпенка-Карого (обидві — 1971), «Летюча миша» Й. Штраусса (1972), «Для домашнього вогнища» І. Франка (1973), «Циганка Аза» М. Старицького (1975), «Жіночий бунт» за М. Шолоховим (1979), «Дикий Ангел» О. Коломійця (1981), «Берег» Ю. Бондарева (1982); «Чом, чом, земле моя» (1990), «Степан Бандера… Автобіографія» (1992), «Вовіки вічні будеш жити, Україно» (1996; усі — за п’єсами Н.); «Шлях до безсмертя» (1989), «Молитва поета» (1990), «Думи мої, думи мої» (1993), «Невмирущий “Кобзар”» (1995), «В сім’ї вольній, новій» (2001; 2002), «Ти вчив нас правди святої, животворящої» (2004; усі — за творами Т. Шевченка).
Людина 