Нестеренко Петро Андрійович

НЕСТЕРЕ́НКО Петро Андрійович (02. 02. 1944, с. Галайбине, нині Ніжин. р-ну Черніг. обл.) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (2008). Премії ім. М. Теницького, ім. П. Рудя (обидві — 2013) та ім. Л. Глібова (2016). Закін. Ніжин. пед. інститут (Черніг. обл., 1969) та відділ. преси, радіо й телебачення ВПШ при ЦК КПУ (1973). Від 1965 — на журналіст. роботі на Чернігівщині та Сумщині, зокрема був власкором г. «Радянська Україна» (1976–86; тут часто з’являлися його солідні статті, репортажі, нариси) та «Урядовий кур’єр» (1998–2006) у Сум. обл. Автор худож. книг оповідань та новел — «Дичка на осонні» (2002), «Палата без номера» (2004), «Якилинина калина» (2005), «Олексина мітка» (2006), «Ходики з трояндами» (2007), «Спрага любові» (2009), «Тайга гартує сміливих» (2010), «Залишайся другом» (2011), «Ковток джерельної води» (2012), «Заграви над Десною» (2013), «Не запізнися з коханням» (2014), «Бентежне Придесення» (2015), «Поклик» (2016), «Мінливі акорди молодості» (2017). У своїх творах Н. розкриває характери героїв у неординар., екстремал. ситуаціях, відшукує глибоко психол. причини їх несподіваних дій та вчинків. Стиль письма забарвлений відтінками лірич. почуття, що яскраво виражає все багатство морал. ставлення письменника до нашого буття. Його перу належить також низка худож.-докум. книг про наших сучасників, що уславили себе в мирний та воєн. періоди, і доля яких тісно пов’язана із Сумщиною: зб. «Горіння» (1997), «Подвигу вогонь незгасний» (2000), «Слід на землі» (2003), «Долі людської мить» (2004), «Не зароста травою па­м’ять» (2007), «Політ у безсмертя» (2016), «І повернувся білим журавлем…» (2017; 2018; про Героя України, кіборга, 18-річ. сумчанина С. Табалу, який загинув 2014, обороняючи вежу Донец. аеропорту) та ін. Випустив кн. твор. портретів сум. митців «Джерела натхнення» (2018; усі — Суми).

Завантажити статтю