НЕСТЕРО́ВСЬКИЙ Петро Артемович (16(28). 06. 1870, с. Каплівка, нині Дністров. р-ну Чернів. обл. — 16. 03. 1932, Київ) — фольклорист, етно­граф, педагог. Батько П. Нестеровського. Закін. Кишинів. духовну семінарію (1891), Варшав. університет (1897). Від­тоді учителював, зокрема від 1918 — засн. і в. о. дир. укр. гімназії у м. Олександрівськ (нині Запоріж­жя). У серпні того ж року Мін-вом нар. освіти Української Держави від­ряджений до Поді­л­ля та Бес­сарабії з метою від­кри­т­тя там держ. укр. г-зій. Від 1919 — у Всенар. б-ці України (нині НБУВ, Київ): 1921–24 — пом. завідувач від­ділу, завідувач від­ділу періодики, 1926–29 — завідувач від­ділу реєстратури, 1931 — пом. зав. під­від­ділу реєстратури секції комплектува­н­ня. Роз­робив проект створе­н­ня під­від­ділу бес­сарабіки у Всенар. б-ці України (1925). Під час літніх канікул їздив з етногр. роз­відками по селах Чернівеч­чини, збирав пісні, казки, легенди, загадки, заговори, прислівʼя, приказки, під на­звою «Матеріалы по этно­графіи бес­сарабскихъ русиновъ» публікував їх у часописі «Кіевская старина». У моно­графії «Бес­сарабскіе русины» (Варшава, 1905) подав увесь жит­тєвий цикл бес­сараб. українців в окремих нарисах. Серед ін. праць — «По рус­ской Буковине» (С.-Пе­тербургъ, 1908), «На сѣверѣ Бес­сарабіи» (Варшава, 1901).