Ковтуненко Валерій Іванович

Визначення і загальна характеристика

КОВТУНЕ́НКО Валерій Іванович (09. 06. 1951, с. Олександрівка Бурин. р-ну Сум. обл. — 19. 10. 2020, Дні­про) — актор, композитор, поет-пісняр. Канд. мистецтво­знавства (2003). Народний артист України (2004). Член НСПУ (1992). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2009). Закін. актор. (1973; курс В. Неллі) і театрозн. (1998) факультети Київ. ін­ституту театр. мистецтва. Від 1973 (з пере­рвою) працював у Дні­проп. укр. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка: актор, від 1994 — директор-худож. кер. 1990–93 — директор, гол. ред. та арт. творчого обʼ­єдн. літ.-драм. про­грам «Воля» Дні­проп. телерадіомов. обʼ­єдн.; 1993–94 — директор обл. центру нар. творчості (Дні­пропетровськ). Автор музики до ви­став: «Дикий ангел» О. Коломійця, «Великий жартівник» В. Губарева, «Римська лазня» С. Стратієва, «Тил» М. Зарудного; пісень у автор. виконан­ні: «Ангел небесний», «На скронях яблунь», «Поетова душа», «Материнські сни», «У матері над хатою», «Шанс», «Незабута любов», «Одного дня», «Білі птахи»; поет. зб. «Пісня Іволги» (1986), «Шанс», «Сповід­альна ніч» (обидві — 1991; усі — Дні­пропетровськ). Для К.-актора характерна орган. принадність, багатство фарб, невимушеність викона­н­ня.

Ролі: Панас («Циганка Аза» М. Старицького), Солоний, Мікаель («Друге весі­л­ля в Малинівці», «Пристрасті святого Мікаеля» І. Поклада), Шельменко, Демʼян («Шельменко-денщик», «Конотопська від­ьма» Г. Квітки-Основʼяненка), Гриць («Маруся Чурай» за Л. Костенко), Месія, Хуса, Прочанин («Одержима», «Йоган­на, жінка Хусова», «На полі крові» Лесі Українки), Вакула («Ніч перед Різдвом» за М. Гоголем), Рома­дановський («Запороги» В. Веретен­никова), Лейтенант Нікітін («Берег» Ю. Бондарева), Боярський («Биндюжник і король» за пʼєсою «Занепад» І. Бабеля), Саня («Сталевари» Г. Бокарева), Рубанчик («Заколот» за Д. Фурмановим), Султанбек («Аршин мал алан» У. Гаджибекова), Кетсбі («Річард ІІІ» В. Шек­спіра), Джо Янкі («Дорога Памела» Дж. Патріка), Байда (літ.-муз. композиція «Україна в легендах, думах і піснях»).

Літ.: Завгородній О. Пісня до душі // Джерело. 1998, 24 груд.; Нечипоренко М. Пропусти пісню крізь серце // ГУ. 2001, 15 черв.

В. В. Шевченко

Завантажити статтю