Ньотцель Карл

Визначення і загальна характеристика

НЬО́ТЦЕЛЬ Карл (Nötzel Karl; 30. 08. 1870, Москва — 29. 12. 1945, м. Мюнхен, Німеч­чина) — історик літератури, пере­кладач, філософ. З походже­н­ня німець. Студіював від 1889 в університетах Мюнхена та Фрайбурґа (Німеч­чина), де 1893 здобув докторат із хімії. 1893–1909 очолював хім. завод батька в Москві. Від 1909 — у Мюнхені: працював на керів. посадах у хім. промисловості, у 1920-х рр. — голова Асоц. захисту нім. письмен­ників у Баварії, пізніше читав лекції в коледжі. Видав понад 60 книг, пере­важно з історії рос. літ-ри. Пере­кладав твори Ф. Достоєвського («Брати Карамазови», 1919), М. Гоголя («Миргород», 1921), М. Лєскова, Л. Солов­йова та ін., написав низку роз­відок про них, а також про історію рос. літ-ри та філософію релігії. Автор низки публікацій із соц. філософії проте­стан. характеру, що стосуються, зокрема, й укр.-рос. від­носин — роз­відка «Die Unabhän­gigkeit der Ukraine als einzige Ret­tung vor der russischen Gefahr» («Незалежність України як єдиний порятунок від російської за­грози», Мюнхен; Ляйпциґ, 1915). У ній він за­значив: «Доля Європи роз­порядилася таким чином, що сьогодні лише незалежність українського народу, народу стародавньої культури, обіцяє без­пеку нашим найвищим духовним цін­ностям і є необхідною в інте­ресах їхнього збереже­н­ня та забезпече­н­ня майбутнього усіх народів Європи». Низку праць присвятив про­блемам «рос. душі», яка, як він ствержував, — це вигадка росіян, яким так простіше уникати не­приємних для нації питань. Без­радісна дійсність і тягар неволі породжують, на думку Н., «без­меж. субʼєктивізм», тобто, своєрідність «рос. душі» він ставить у залежність від соц. умов. Ідеалізм Н. еклектично повʼязаний у нього із критикою соц. від­носин у Росії: не випадково окремі твори він публікував у нім. с.-д. періодиці. Субʼєктивізм «рос. душі» Н. ви­окремлює як найважливішу властивість, що від­ображує її таємницю, яку він намагався висвітлити у працях «Die slawische Volksseele» («Словʼянська душа» (1916; у спів­­авт. з О. Барвінсь­ким) та «Grundlagen des geistigen Rußlands» («Основи російського духу», 1917; обидві — Єна). Ньотцелів. субʼєктивізм проявляється насамперед у від­ході від дійсності, прагнен­ні подолати її у «світі надій і бажань», а оскільки надія у всіх одна — надія на соц. визволе­н­ня, то рос. людина вважає свою субʼєктивну думку загальною і спри­ймає її за обʼєктив­ну істину.

Пр.: Das heutige Rußland: Eine Einfüh­rung an der Hand von Tolstois Leben und Werken. München; Leipzig, 1915; Der fran­zosische und der deutsche Geist. Jena, 1916; Tolstois Meisterjahre: Einführung in das heutige Rußland. München; Leipzig, 1918; Das Verbrechen als soziale Erschei­nung: Eine Einfuhrung in die Aufgaben der unaufschiebbaren Strafreform. München, 1919; Einführung in den Sozialismus ohne Dogma. München, 1919; Tolstoi und Wir. München, 1919; Dostojewski und Wir. München, 1920; Russland und Europa. Stuttgart; Berlin, 1920; Vom Umgang mit Russen: Gespäche mit einem russischen Freunde. München, 1921; Russische Meis­terbriefe. München, 1922; Die soziale Be­wegung in Russland: Ein Einführung­sver­such auf Grund der russischen Gesells­chaftslehre. Stuttgart, 1923; Das Leben Dostojewskis. Leipzig, 1925; Russische Frommigkeit. München, 1931; Die soziale Frage. München, 1931.

Літ.: Данилевский Р. Ю., Тиме Г. А. Карл Нетцель и его «Разговоры с рус­ским другом» // Рус. лит-ра. 2008. № 2.

О. В. Савченко

Завантажити статтю