Нунцій

Визначення і загальна характеристика

НУ́НЦІЙ (від лат. nuntius — вісник) — по­стійний дипломатичний пред­ставник (посол) Святого Престолу в державі, з якою він під­тримує дипломатичні від­носини. У звʼязку з по­двій. статусом Ватикану як держави-міста і Святого Престолу як центру вселен. РКЦ, саме Святий Престол як субʼєкт між­нар. права і між­нар. від­носин здійснює керівництво дипломат. службою Ватикану (нунціатурами) в понад 200 країнах (станом на 2018) не лише християн., а й мусульман., буд­дій., інду­їст. конфесійності. Н. по­єд­нує викона­н­ня церк. і дипломат. функцій. Гол. церк. функція полягає в зміцнен­ні єд­ності партикуляр. римо-катол. Церков із Святим Престолом. Н. зобовʼя­заний сповіщати про умови, в яких пере­бувають Церкви в країнах його пере­бува­н­ня і налагоджувати з держ. владою сприятливі для Церкви від­носини. Серед ін. функцій Н. — під­тримка тісних звʼязків із Конференцією єпис­копів РКЦ у країні його пере­бува­н­ня, на­да­н­ня їй різноманіт. допомоги, зокрема пропонува­н­ня для Святого Престолу імен кандидатів на єпис­копів, збір інформації про претендентів на цю посаду, налагодже­н­ня спів­праці місц. катол. єпис­копів із ін. Церквами і реліг. спільнотами та встановле­н­ня діалогу з нехристиян. релігіями. Н. часто обирають дуаєнами дипломатичного корпусу. Станом на 2019, статус дуаєна в 53 державах на­дано папським Н. Встановле­н­ня дипломат. від­носин Святого Престолу з Україною 1992 сприяло від­роджен­ню ін­ституціонал. структур РКЦ в Україні. Утворе­н­ня єпис­копал. корпусу цієї Церкви стимулювало при­скор. пошире­н­ня католицизму на Сх. і Пд. України, становле­н­ня роз­галуж. мережі чернечих орденів, теол. катол. навч. закладів і видавництв. Започатковано новий напрям «сх. політики» Ватикану, в якій Україні від­ведено роль своєрід. ретранс­лятора між Заходом і Сходом. Це сприяло істот. збільшен­ню кількості катол. громад, монастирів, а також всієї структури катол. Церкви. Нунціатура Святого Престолу в Україні виконує широкомас­штабні функції в держ., церк. і між­держ. від­носинах. Н. як особистий над­звич. пред­ставник Папи Римського бере участь у всьому духов. житті держави. Нунціатура Святого Престолу в Україні має такі преференції у виконан­ні своєї місії, яких не має жодне посольство, що ре­презентує в Україні свою державу. Першим Н. в Україні був архі­єпис­коп А. Франко (1992–99). Його на­ступники — архі­єпис­копи Н. Етерович (1999–2004), І. Юркович (2004–11), Т.-Е. Ґал­ліксон (2011–15), К. Ґуджерот­ті (від 2015). До дипломат. функцій Н. також належить укла­да­н­ня конкордатів (угод) між Святим Престолом і різними державами, що регулюють правовий статус РКЦ у певній країні: її стан, можливі привілеї, при­значе­н­ня єпис­копів, звільне­н­ня катол. духовенства від податків та військ. повин­ності, особ­ливі повноваже­н­ня катол. Церкви з питань шлюбу, сімʼї, церк. власності. Ватикан вважає конкордати єдино правил. і корис. для катол. Церкви формою регулюва­н­ня від­носин між Церквою і державою. В країнах, де катол. Церква має мінімал. кількість по­слідов­ників і в основному офіц. держ. статус належить ісламу, буд­дизму, індуїзму або іудаїзму, конкордати узгоджують з чин­ним законодавством. Святий Престол як субʼєкт між­нар. права здійснює свою діяльність в ООН у ролі спо­стерігача та бере активну участь у роботі понад 20 спеціалізов. установ ООН. В ЄС Святий Престол акредитов. апостол. Н. Вагоме місце в дво­сторон. від­носинах Святого Престолу посідають Ізраїль та Палестина, оскільки на цих тер. знаходяться святі місця для всіх християн і проходить лінія дотичності трьох релігій — іудаїзму, ісламу та християнства. Дипломат. від­носини з Ізраїлем і Організацією визволе­н­ня Палестини надали Святому Престолу широкі права і можливості реалізувати на цих тер. свої функції у сфері благодійництва, на­вча­н­ня, культури і моралі, що під­тверджено під­писа­н­ням 2009 в Апостол. палаці у Ватикані Меморандуму про поро­зумі­н­ня між Святим Престолом і Лігою араб. держав. Дипломат. діяльність Святого Престолу в різних її виявах (встановле­н­ня дипломат. від­носин, від­кри­т­тя нунціатур, під­писа­н­ня конкордатів) активізується в країнах Азії та Африки, що до­зволяє Ватикану набувати нової якості в сучас. світі. Налагодже­н­ня екуменізму з християн. Церквами і між­конфесій. діалогу з нехристиян. світ. релігіями, проекти наук., освіт., культур., екол. спів­праці з різними країнами надають нового обрису сучас. Ватикану і його важливому дипломат. інструментарію — Святому Престолу.

Літ.: Яроцький П. Л. Релігіє­знавство. Сучасні релігійні процеси у світі й Україні. К., 2013; Отрош М. І. Церковно-політична історія Римських пап. Т. 1. О., 2019.

П. Л. Яроцький

Завантажити статтю