Ковтюк Іштван Яношович

КОВТЮ́К Іштван Яношович (псевд. — István Kincses; 11. 01. 1934, с. Надьрат, нині Ратовці Ужгород. р-ну Закарп. обл.) — мовознавець, перекладач, поет. Кандидат філологічних наук (1974). Член НСПУ (1995). Обл. літ. премія ім. Ф. Потушняка (1997), наук. премії ім. Б. Чюрі (1993) та ім. Я. Араня (2009; обидві — Угорщина). Закін. рос. відділ. філол. факультету Ужгород. університету (1958). Відтоді працював кор. обл. г. «Закарпатська правда»; 1962–68 — ред. літ. і муз. передач угор. відділ. Закарп. обл. радіокомітету; водночас 1963–94 — в Ужгород. університеті: від 1975 — доцент кафедри угор. філології; від 1997 — завідувач кафедри мовних дисциплін Закарп. угор. пед. інституту (м. Берегове). Наукові дослідження у галузі гунґарології, зокрема лексика й граматика угор. говорів Потисся, укр.-угор. міжмовні контакти. Автор праці «Anyanyelvünk peremén» («На периферії рідної мови», Уж.; Будапешт, 1995), низки підручників з угор. мови (для 4–9-х кл., 1986–2008); зб. віршів для дітей «Rongybaba» («Ганчіркова лялька», Уж.; Будапешт, 1998). У перекладі К. угор. мовою вийшли п’єса О. Корнійчука «Пам’ять серця» (Уж., 1974), повість І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» (Будапешт, 1976), драма Лесі Українки «Лісова пісня» (Уж.; Будапешт, 1993), зб. вибр. поезій К. Копинця «Таїна» (Уж., 1998). Переклав також окремі твори Т. Шевченка (баладу «Причинна» і вірш «Думи мої, думи мої...» опубл. у ж. «Карпатський край», 1996, № 5–7), І. Франка («Гімн» у зб. «“Вічний революціонер” мовами народів світу», Л., 1986), Марка Вовчка, М. Коцюбинського, П. Грабовського, А. Тесленка, М. Бажана (до підручників з літ-ри для шкіл з угор. мовою навч.), сучас. закарп. письменників. Створив діафільми про творчість угор. письменників М.-Ч. Вітийзя, М. Йокаї, К. Міксата, Ж. Моріца, М. Ваці, Мате Залки.

Завантажити статтю