Носар Тарас Всеволодович
Визначення і загальна характеристика
НОСА́Р Тарас Всеволодович (10. 07. 1959, м. Сталіно, нині Донецьк) — живописець, графік. Член НСХУ (2000). Закін. Київський університет культури і мистецтв (2013). Від 1984 працював художником з розпису в міських реклам. агенціях, дизайнером на підприємствах Донецька; 1986–92 керував відділом реклами та маркетингу експерим. твор. обʼєднання «Фонд». Від 1993 — викладач Укр. центру освіти, науки і культури, Укр. гуманітар. колегіуму; від 2003 — старший викладач кабінету малюнка Донец. філії Київ. університету культури і мистецтв та викл. композиції регіон. школи високої моди «Парадіс» (усі — Донецьк). 2012–14 працював над скульптурами Донец. аквапарку. Від 2019 — провід. художник-конструктор Центр. парку ім. Б. Хмельницького у Львові. Основні галузі — станк. живопис (темат. картини, пейзажі), графіка, іконопис. Автор реклам. розробок на міському транспорті, проектів інтерʼєрів центр. виставк. зали Донец. краєзн. музею. Під керівництвом Н. здійснено розписи інтерʼєрів альпій. готелів у Баварії (Німеччина, 2004). Виконав горельєф А. Котельника на фасаді будівлі Академії боксу А. Котельника у Львові (2014–15), розробив проект вʼїзного знака в с. Сокільники, нині Львів. р-ну Львів. обл. (2015). Співпрацював з міжнар. фондом УГКЦ «Карітас» (2014–16). Від часу укр.-рос. війни бере участь в роботі Львів. обл. асоц. воїнів АТО та волонтер. організацій Львова й Києва. Учасник міжнар. пленера в зоні бойових дій (с. Піски, міста Волноваха та Новогродівка, околиці Донец. аеропорту; листопад 2015), а також обл., всеукр. та міжнар. мистецьких виставок від 1994. Персон. — у Донецьку (1985, 1996, 1999, 2000, 2004, 2010), Львові (2015), Брюховичах (Львів. обл., 2018). Окремі роботи зберігаються в Будинку воїна у Львові, Донец. худож. та краєзн. музеях, Благодій. фонді «Волошка» (Київ).
Тв.: «Кришталева зима» (1985), «Засідка» (1990), «З коханням прийшов — з шаблею пішов» (1998), «Страхи Катерини» (2004), «Володарі Чорного моря» (2007), «Чорні крила Другої світової» (2008), ікони «Св. праведний Петро Калнишевський» і «Св. Юрій-Змієборець» (обидві — 2009), «Коні козацького степу» (2010), «На Січ» (2012), «Музика Пісків. Портрет Алеся Черкашина», «На сцені виступає Україна», «Думи мої, думи...», «Колискова», «Пейзаж руїн», «Віталій Тіліженко, позивний “Кекс”», «ДУК. Між боями», «Білоруські брати», «Світло навчання», «Україна відповість», «Україну бережи!» (усі — 2015), «Памʼяті С. Невеличука» (2018–19); серії — «Небесні хрести України» (2011–16), «Крим — це Україна» (2019–20).
М. В. Дідух
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Кришталева зима» (1985), «Засідка» (1990), «З коханням прийшов — з шаблею пішов» (1998), «Страхи Катерини» (2004), «Володарі Чорного моря» (2007), «Чорні крила Другої світової» (2008), ікони «Св. праведний Петро Калнишевський» і «Св. Юрій-Змієборець» (обидві — 2009), «Коні козацького степу» (2010), «На Січ» (2012), «Музика Пісків. Портрет Алеся Черкашина», «На сцені виступає Україна», «Думи мої, думи...», «Колискова», «Пейзаж руїн», «Віталій Тіліженко, позивний “Кекс”», «ДУК. Між боями», «Білоруські брати», «Світло навчання», «Україна відповість», «Україну бережи!» (усі — 2015), «Пам’яті С. Невеличука» (2018–19); серії — «Небесні хрести України» (2011–16), «Крим — це Україна» (2019–20).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
