Носар Георгій Степанович

НО́САР Георгій Степанович (псевд. — Юрій Пере­яславський; 07(19). 01. 1877, м. Пере­яслав Полтав. губ., нині Київ. обл. — 11. 05. 1919, там само) — політичний діяч. Навч. у Пере­яслав. і 2-й Київ. г-зіях, на юрид. факультеті С.-Пе­тербур. університету. 1899 за участь у студент. русі заарешт. і висланий на 3 р. під гласний на­гляд поліції. Екс­терном склав іспити за університет. курс, працював юрисконсультом і пом. присяж. повіреного у Харкові. 1905 — чл. ліберал.-демократ. організації «Союз визволе­н­ня», Моск. ради робітн. депутатів, у жовтні обраний першим головою С.-Пе­тербур. ради робітн. депутатів (під імʼям робітника Петра Олексі­йовича Хру­стальова). 1906 за­арешт. і засланий до Сибіру, звідки 1907 втік за кордон. Член партії РСДРП (меншовиків), з якої 1910 ви­йшов. 1914 від­мовився від політ. боротьби та пере­йшов на патріот. позиції. 1915 повернувся в Росію, де був заарешт. і засудж. до 3-х р. каторги. Звільнений після Лютн. революції 1917, мешкав у Пере­яславі. Обраний головою земської управи, громад. комітету, при­знач. комісаром Пере­яслав. пов. Пере­брав повноваже­н­ня всіх місц. керів. органів, прагнув до необмеженої влади, утискував великих земле­власників, через що користувався знач. популярністю на Пере­яславщині (його сваволя зумовила появу феномена т. зв. Пере­яслав. респ.). Однак по­ступово втратив під­тримку насел. і на­прикінці 1917 від­мовився від посади комісара, а у березні 1918 — голови земської управи повіту. Написав спогади «Из недавнего прошлого» (Пере­яслав, 1918). У 1919 намагався скоординувати антибільшов. нац. сили на під­тримку пов­ста­н­ня М. Григорʼєва та боротьбу за самост. Україну. Вбитий більшовиками.

Завантажити статтю