Носалі

НОСАЛІ́ — родина травознавців. Михайло Андрійович (12. 04. 1866, с. Розлопи Люблін. губ., нині Польща — 08. 10. 1950, Рівне) — травознавець, священик. Закін. Варшав. духовне училище (1903), Холм. духовну семінарію (нині Польща, 1911). 40 р. був священиком на Холмщині, Могильовщині, Волині, Рівненщині. Знав кілька мов, зокрема лат., польс., нім., франц., мав велику бібліотеку, у якій переважали книги з природн. наук, хімії, фармації, фізіології людини. Перебуваючи на Могильовщині, від 1918 одночасно читав лекції на курсах обліковців-кооператорів. На замовлення Британ. природн. товариства написав роботу «Історія кооперації в Англії і розвиток кооперації по збору і застосуванню рослинної сировини». 1919–20 організував декілька артілей із заготівлі лікар. рослин. У с. Великий Борок Черніг. пов. Черніг. губ. було споруджено велику сушарню для прийому й перероблення лікар. рослин. Усе життя збирав і вивчав цілющі властивості рослин. 1926 на рільн. виставці в м. Познань (Польща) отримав срібну медаль, а 1928 — похвал. лист від міністра с. господарства Польщі за участь у пром.-рільн. виставці у Володимирі-Волинському (нині Волин. обл.) в розділі «Плантації лікар. рослин». Допомагав людям долати недуги засобами нар. медицини. У 1930-х рр. публікував статті про лікар. рослини в церк. часописі «Воскресное чтение», що виходив російською мовою у Варшаві. 1942 звернувся з листом до видавництва «Волинь» з проханням видати окремою книгою його багаторічні надбання про лікар. рослини й способи їх застосування. Книгу під час війни не надрукували, але в ж. «Сільський хлібороб» у декількох числах вміщували матеріали з неї під заголовком «Волинські скарби — рослини лікарські». 2001 біля дзвіниці Свято-Успен. церкви в Рівному, де священик був настоятелем 15 р., відкрито пам’ят. знак. 2020 створ. д/ф «Михайло Носаль: священик і цілитель» (автор В. Романюк). Його справу продовжив син Іван Михайлович (26. 04. 1913, с. Луковськ Холм. губ., нині Польща — 17. 08. 1996, Рівне) — травознавець, агроном, педагог. Закін. аграрно-лісовий факультет Львів. політех. інституту (1939). Відтоді працював агрономом Рівнен. обл. упр. с. господарства, 1940–41 — гол. агрономом райземвідділу в смт Клевань (нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл.), в опор. пункті АН УРСР займався хмелярством. Від 1959 — викладач Рівнен. заг.-наук. факультету Київ. університету (згодом Рівнен. культ.-осв. факультет Київ. інституту культури, від 1970 — Рівнен. інститут культури): викл. біології та природознавства, в. о. доц. і завідувач кафедри, декан одного з факультетів. Від 1984 — на пенсії. Збагатив і доповнив багаторіч. досвід батька щодо цілющих рослин. За підтримки та за ред. мікробіолога, академік АН УРСР В. Дроботька опублікував кн. «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (К., 1958), яку перевидавали кілька разів, зокрема й російською мовою — «Лекарственные растения в народной медицине» (Москва, 1991). Це одне з перших укр. видань, де подано точні назви рослин, докладно зазначено їхнє використання в нар. медицині, вказано період збору, умови сушіння та зберігання. «Знахарем з вищою освітою» назвав його рос. письменник В. Солоухін. Останнє десятиріччя свого життя укладав оновл. та доповн. кн. «Від рослини до людини: розповіді про лікувальні та лікарські рослини України» (К., 1995). Вулицю, на якій він мешкав, названо на його честь, а на будинку № 7 встановлено мемор. дошку. Від 2003 у Рівнен. краєзн. музеї діє пересувна виставка «Кожне дерево з плоду свого пізнається», присвяч. життю й діяльності родини Н. На фасаді Дубен. мед. коледжу (Рівнен. обл.) 2007 відкрито мемор. дошку М. та І. Носалям. Династію травників продовжив син Костянтин Іванович (24. 03. 1952, Рівне –16. 03. 2021, там само). Ґрунтуючись на їхніх методиках, він розробив і впровадив свій метод схемно-циклової фітотерапії. Для кожного хворого підбирав індивідуал. курс лікування, коригував його, враховуючи стан хворого та ін. фактори. Нині нар. медициною займаються його сини Кирило і Павло.

Розмір шрифту

Носалі

Рекомендована література

Інформація про статтю