Носалі

НОСАЛІ́ — родина траво­знавців. Михайло Андрі­йович (12. 04. 1866, с. Роз­лопи Люблін. губ., нині Польща — 08. 10. 1950, Рівне) — траво­знавець, священик. Закін. Варшав. духовне училище (1903), Холм. духовну семінарію (нині Польща, 1911). 40 р. був священиком на Холмщині, Могильовщині, Волині, Рівненщині. Знав кілька мов, зокрема лат., польс., нім., франц., мав велику бібліотеку, у якій пере­важали книги з природн. наук, хімії, фармації, фізіології людини. Пере­буваючи на Могильовщині, від 1918 одночасно читав лекції на курсах обліковців-ко­операторів. На замовле­н­ня Британ. природн. товариства написав роботу «Історія кооперації в Англії і роз­виток ко­операції по збору і за­стосуван­ню рослин­ної сировини». 1919–20 організував декілька артілей із заготівлі лікар. рослин. У с. Великий Борок Черніг. пов. Черніг. губ. було споруджено велику сушарню для при­йому й пере­робле­н­ня лікар. рослин. Усе життя збирав і ви­вчав цілющі властивості рослин. 1926 на рільн. ви­ставці в м. По­знань (Польща) отримав срібну медаль, а 1928 — похвал. лист від міністра с. господарства Польщі за участь у пром.-рільн. ви­ставці у Володимирі-Волинському (нині Волин. обл.) в роз­ділі «Плантації лікар. рослин». Допомагав людям долати недуги засобами нар. медицини. У 1930-х рр. публікував стат­ті про лікар. рослини в церк. часописі «Воскресное чтение», що виходив російською мовою у Варшаві. 1942 звернувся з листом до видавництва «Волинь» з проха­н­ням видати окремою книгою його багаторічні на­дба­н­ня про лікар. рослини й способи їх за­стосува­н­ня. Книгу під час вій­ни не на­друкували, але в ж. «Сільський хлібороб» у декількох числах вміщували матеріали з неї під заголов­ком «Волинські скарби — рослини лікарські». 2001 біля дзвіниці Свято-Успен. церкви в Рівному, де священик був настоятелем 15 р., від­крито памʼят. знак. 2020 створ. д/ф «Михайло Носаль: священик і цілитель» (автор В. Романюк). Його справу продовжив син Іван Михайлович (26. 04. 1913, с. Луковськ Холм. губ., нині Польща — 17. 08. 1996, Рівне) — траво­­знавець, агроном, педагог. Закін. аграрно-лісовий факультет Львів. політех. ін­ституту (1939). Від­тоді працював агрономом Рівнен. обл. упр. с. господарства, 1940–41 — гол. агрономом райземвід­ділу в смт Клевань (нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл.), в опор. пункті АН УРСР за­ймався хмелярством. Від 1959 — викладач Рівнен. заг.-наук. факультету Київ. університету (згодом Рівнен. культ.-осв. факультет Київ. ін­ституту культури, від 1970 — Рівнен. ін­ститут культури): викл. біо­логії та природо­знавства, в. о. доц. і завідувач кафедри, декан одного з факультетів. Від 1984 — на пенсії. Збагатив і доповнив багаторіч. досвід батька щодо цілющих рослин. За під­тримки та за ред. мікробіо­лога, академік АН УРСР В. Дроботька опублікував кн. «Лікарські рослини і способи їх за­стосува­н­ня в народі» (К., 1958), яку пере­видавали кілька разів, зокрема й російською мовою — «Лекарствен­ные растения в народной медицине» (Москва, 1991). Це одне з перших укр. ви­дань, де по­дано точні назви рослин, докладно за­значено їхнє викори­ста­н­ня в нар. медицині, вказано період збору, умови суші­н­ня та зберіга­н­ня. «Знахарем з вищою освітою» на­звав його рос. письмен­ник В. Солоухін. Остан­нє десятиріч­чя свого життя укладав оновл. та доповн. кн. «Від рослини до людини: роз­повіді про лікувальні та лікарські рослини України» (К., 1995). Вулицю, на якій він мешкав, на­звано на його честь, а на будинку № 7 встановлено мемор. дошку. Від 2003 у Рівнен. краєзн. музеї діє пере­сувна ви­ставка «Кожне дерево з плоду свого пі­знається», присвяч. життю й діяльності родини Н. На фасаді Дубен. мед. коледжу (Рівнен. обл.) 2007 від­крито мемор. дошку М. та І. Носалям. Династію травників продовжив син Костянтин Іванович (24. 03. 1952, Рівне –16. 03. 2021, там само). Ґрунтуючись на їхніх методиках, він роз­робив і впровадив свій метод схемно-циклової фітотерапії. Для кожного хворого під­бирав індивідуал. курс лікува­н­ня, коригував його, враховуючи стан хворого та ін. фактори. Нині нар. медициною за­ймаються його сини Кирило і Павло.

Завантажити статтю