Норцов Пантелеймон Маркович

НОРЦО́В Пантелеймон Маркович (15(28). 03. 1900, с. Пасківщина, нині Бровар. р-ну Київ. обл. — 10. 12. 1989, Москва) — співак (ліричний баритон), педагог. Нар. арт. РРФСР (1947). Сталінcька премія (1942). Закін. Київську консерваторію (1925; кл. В. Цвєткова). Дебютував 1924 на сцені Київ. опери. 1925–26, 1927–54 — соліст Великого театру у Москві, де удосконалював майстерність в опер. студії під керівництвом К. Станіславського; 1926–27 — Київ. та Харків. опер. За сумісн. 1951–72 — викладач, від 1973 — проф. Держ. муз.-пед. інституту ім. Гнесіних, водночас 1962–70 — доцент Консерваторії (обидва — Москва). Серед учнів — О. Кириченко. Володів голосом широкого діапазону, світлого тембру. Н. — один із найкращих виконавців партії Євгенія Онєгіна (однойм. опера П. Чайковського). Виступав також як камер. співак. У репертуарі — твори укр. (К. Стеценко, Я. Степовий), рос. (П. Чайковський, М. Глінка, О. Даргомижський, С. Рахманінов) та зарубіж. композиторів, а також українські народні пісні («Повій, вітре, на Вкраїну», «Та немає в світі гірш нікому»). 1936 брав участь у великому укр. концерті в Москві. Здійснив низку записів на грамплатівки. Гастролі у Туреччині, Фінляндії, Болгарії.

Партії: Єлецький, Мазепа, Роберт, Світлійший («Пікова дама», «Мазепа», «Іоланта», «Черевички» П. Чайковського), Мізгир («Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Жермон («Травіата» Дж. Верді), Невер («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавалло).

Літ.: Пантелеймон Маркович Норцов: Буклет. Москва, 1953; Степанова И. Служенье муз не терпит суеты // Сов. музыка. 1970. № 6.

І. М. Лисенко

Основні партії

Єлецький, Мазепа, Роберт, Світлійший («Пікова дама», «Мазепа», «Іоланта», «Черевички» П. Чайковського), Мізгир («Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Жермон («Травіата» Дж. Верді), Невер («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Ескамільо («Кармен» Ж. Бізе), Сільвіо («Паяци» Р. Леонкавалло).