Нормативи праці та нормування праці

НОРМАТИ́ВИ ПРА́ЦІ ТА НОРМУВА́­Н­НЯ ПРА́ЦІ Нормативи праці — вихідна нормативна база для встановле­н­ня технічно об­ґрунтованих норм праці на під­приємстві. Н. п., за­звичай, є універсальними, їх часто встановлюють у від­нос. показниках. На основі одного або кількох Н. п. ви­значають норму праці. Будь-яку норму встановлюють на конкрет. вид роботи або від­починок в абсолют. показниках у певних організац.-тех. умовах виробництва. Трудові процеси та умови їхнього викона­н­ня на різних під­приємствах сут­тєво різняться, що об­умовлює наявність великої кількості Н. п. До осн. належать нормативи часу, обслуговува­н­ня, чисельності та під­леглості, також використовують нормативи режимів роботи устаткува­н­ня. Нормативи часу є поширеним видом нормативів для конкрет. умов викона­н­ня труд. процесу. У нормуван­ні праці використовують нормативи під­готовчо-завершал., осн., допоміж. часу, часу обслуговува­н­ня робочого місця, часу перерв на від­починок та особисті потреби. Такі нормативи при­значені для нормува­н­ня машин. і ручних робіт, окремих при­йомів ручних робіт, а також робіт, повʼя­заних з упр. та обслуговува­н­ням обладна­н­ня. Нормативи обслуговува­н­ня ви­значають спів­від­ноше­н­ня між кількістю працівників, які виконують функції обслуговува­н­ня певних обʼєктів (вер­статів, робочих місць, людей, вироб. площі тощо), та кількістю цих обʼєктів. Нормативи обслуговува­н­ня використовують для нормува­н­ня чисельності багатовер­статників, працівників, зайнятих ремонтом обладна­н­ня, прибира­н­ням та ін. За нормативами чисельності роз­раховують необхідну кількість працівників з обслуговува­н­ня різних комплексів (технол., енергет., транс­порт.), а також фахівців і тех. службовців, зокрема економістів, кон­структорів, технологів та ін. Нормативи під­леглості характеризують спів­від­ноше­н­ня між кількістю керівників і під­леглих їм працівників. Залежно від при­значе­н­ня та сфери викори­ста­н­ня ви­окремлюють заг.-пром., галуз. і місц. нормативи. Заг.-пром. нормативи використовують для нормува­н­ня однакових труд. процесів на під­приємствах різних галузей промисловості, галуз. — для нормува­н­ня труд. процесів на під­приємствах однієї галузі промисловості (напр., нормативи обслуговува­н­ня на під­приємствах хім., металург., цукр. пром-стей). Галуз. нормативи роз­робляють н.-д. і проект­но-кон­структор. організації, місц. — під­приємства на специф. роботи, на які не роз­роблено галуз. і заг.-пром. нормативів, або якщо наявні організац.-тех. умови не до­зволяють використовувати їх. Залежно від міри укрупне­н­ня роз­різняють диференц. та укрупнені нормативи. Диференц. нормативи роз­робляють для викона­н­ня окремих трудових рухів, дій та при­йомів. Їх використовують на під­приємствах, де потрібна висока точність норм. Диференц. нормативи часу на викона­н­ня трудових рухів називають мікро­елементними. Укрупнені нормативи роз­робляють для викона­н­ня сталого комплексу трудових при­йомів. За формою по­да­н­ня інформації ви­окремлюють аналіт., графічні й табличні нормативні матеріали. Н. п. мають забезпечувати необхід. рівень точності норм праці та давати змогу використовувати їх у різних організац.-тех. умовах. Ступ. точності залежить від типу виробництва та характеру робіт. Для масового і великосерій. виробництва до­статньою є точність ±5–7 %, серій. — ±10 %, одинич. — ±15–20 %. Н. п. необхідно систематично (не рідше ніж один раз на 3–5 р.) пере­глядати з урахува­н­ням організац.-тех. змін у виробництві та компетентності працівників. Об­ґрунтовані Н. п. полегшують роботу з нормува­н­ня, знижують її трудомісткість, дають змогу ви­значити якісні норми затрат праці, що є під­ґрунтям ефектив. планува­н­ня та організації діяльності. Нормува­н­ня праці — процес об­ґрунтованого ви­значе­н­ня міри праці як необхідної і до­статньої кількості та якості праці для викона­н­ня ви­значеної роботи, виготовле­н­ня конкретної продукції, на­да­н­ня послуг у певних організаційно-технічних умовах виробництва. У процесі Н. п. враховують необхідні затрати часу на певну операцію труд. процесу в певних організац.-тех. умовах і встановлюють міру праці у ви­гляді норм. Н. п. також можна роз­глядати як галузь наук. знань, різновид практич. діяльності людини (конкрет. фах), а також як функцію певного структур. під­роз­ділу під­приємства (бюро Н. п.) та посадової особи (нормувальника). Н. п. на під­приємстві дає змогу досягнути оптимал. частки затрат праці на одиницю продукції, що сприяє знижен­ню питомих затрат ін. видів вироб. ресурсів. За допомогою норм праці ви­значають вироб. про­грами під­роз­ділів, планові зав­да­н­ня для окремих робочих місць, кількість обладна­н­ня та планове викори­ста­н­ня ви­роб. потужності під­роз­ділів і під­приємства загалом; на їхній основі — планову трудомісткість виготовле­н­ня деталей і виробів та необхідну чисельність працівників, роз­раховують фонд оплати праці, собівартість продукції, календарно-планові нормативи (роз­мір партій, тривалість вироб. циклів, обсяги незавершеного виробництва). З нормами праці повʼязані роз­цінки, валові витрати, ціни на продукцію, рентабельність виробництва, технол. структура й кількість обладна­н­ня, вартість осн. фондів, їхня амортизація, фондовід­дача та вироб. потужність під­приємства. Вони є основою рац. організації праці та виробництва. У процесі роз­рахунку норм ви­значають оптимал. послідовність викона­н­ня операцій труд. процесу, планува­н­ня робочих місць, їхнього обслуговува­н­ня. Проектуючи трудові процеси, необхідно враховувати затрати робочого часу на викона­н­ня окремих операцій, ви­значати необхідну кількість обладна­н­ня, чисельність працівників, оптимізувати їхнє навантаже­н­ня протягом робочого дня (зміни), ви­значати тривалість вироб. циклу. Н. п. лежить в основі раціоналізації труд. процесів. Ви­вче­н­ня затрат робочого часу дає змогу виявити недоліки в організації виробництва, методах і при­йомах праці та роз­робити заходи щодо їхнього усуне­н­ня. Правильно ви­значені норми затрат часу на викона­н­ня операцій труд. процесу за­стосовують для об­ґрунтува­н­ня рац. режимів праці та від­починку, що є важливим для забезпече­н­ня високої праце­здатності працівників та продуктив. роботи без шкоди для здоровʼя людини. Н. п. — дієвий засіб оптимізації затрат ресурсів праці, коштів на оплату праці, зниже­н­ня собівартості продукції, під­вище­н­ня продуктивності праці, а отже й під­вище­н­ня конкуренто­спроможності під­приємства. За­стосовуються різні норми праці: часу, виробітку, обслуговува­н­ня, чисельності. Норми часу — кількість робочого часу, обʼєктивно необхідного для викона­н­ня певної роботи та її окремих елементів одним працівником чи групою працівників певної кваліфікації у певних організац.-тех. умовах виробництва. Як одиницю виміру часу використовують хвилину, годину, день. Норми виробітку — кількість одиниць продукції в натурал. показниках, яку повинен виконати один працівник чи група працівників певної кваліфікації за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць) у певних організац.-тех. умовах виробництва. Норми обслуговува­н­ня — кількість обʼєктів (вер­статів, робочих місць, людей, вироб. площі тощо), що їх повинен якісно обслуговувати один працівник чи група працівників певної кваліфікації за одиницю робочого часу. Норми чисельності персоналу — кількість працівників, необхідних для якісного викона­н­ня певного обсягу робіт, функцій.

Завантажити статтю