Нормативи в економіці

НОРМАТИ́ВИ В ЕКОНО́МІЦІ — економічні, технічні, технологічні та інші показники, що від­ображають залежності між різними складовими економічної (фінансової, торговельної, виробничої тощо) діяльності, вимоги до затрат, результатів діяльності, роз­поділу ресурсів; роз­рахункові величини затрат праці на виробництво одиниці продукції або окремі види робіт. Їх використовують для регулюва­н­ня екон. діяльності та від­носин, що виникають у результаті цієї діяльності. Згідно з нормативами проводять певну діяльність (роботу, дії, операції), надають послуги, при­ймають ріше­н­ня. Нормативи можуть роз­робляти на різних рівнях, що ви­значає сферу їхнього викори­ста­н­ня. На під­приємствах на основі нормативів установлюють тех.-екон. норми. Осн. групи нормативів: затрат матеріал. ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електро­енергії), режимів роботи устаткува­н­ня (машин, механізмів, агрегатів), праці (часу, виробітку, обслуговува­н­ня, чисельності, під­леглості тощо). За допомогою нормативів встановлюють залежність між ресурсами, які може викори­стати під­приємство, і кінц. результатами діяльності, що є орієнтиром для досягне­н­ня від­повід. рівня продуктивності викори­ста­н­ня різних ресурсів та прийня­т­тя ефектив. рішень. Нормативи виконують регулювал., мо­тивац., роз­подільну та оцінювальну функції. Вони мають бути науково об­ґрунтованими, обʼєк­тивно від­ображати екон. явища та процеси, їхні взаємозвʼязки й залежності, враховувати досягне­н­ня техніки, технології, організації виробництва та праці.

Завантажити статтю