Нормативи в економіці

НОРМАТИ́ВИ В ЕКОНО́МІЦІ – економічні, технічні, технологічні та інші показники, що відображають залежності між різними складовими економічної (фінансової, торговельної, виробничої тощо) діяльності, вимоги до затрат, результатів діяльності, розподілу ресурсів; розрахункові величини затрат праці на виробництво одиниці продукції або окремі види робіт. Їх використовують для регулювання екон. діяльності та відносин, що виникають у результаті цієї діяльності. Згідно з нормативами проводять певну діяльність (роботу, дії, операції), надають послуги, приймають рішення. Нормативи можуть розробляти на різних рівнях, що визначає сферу їхнього використання. На підприємствах на основі нормативів установлюють тех.-екон. норми. Осн. групи нормативів: затрат матеріал. ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії), режимів роботи устаткування (машин, механізмів, агрегатів), праці (часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості тощо). За допомогою нормативів встановлюють залежність між ресурсами, які може використати підприємство, і кінц. результатами діяльності, що є орієнтиром для досягнення відповід. рівня продуктивності використання різних ресурсів та прийняття ефектив. рішень. Нормативи виконують регулювал., мо­тивац., розподільну та оцінювальну функції. Вони мають бути науково обґрунтованими, об’єк­тивно відображати екон. явища та процеси, їхні взаємозв’язки й залежності, враховувати досягнення техніки, технології, організації виробництва та праці.

А. М. Колот, С. О. Цимбалюк

завантажити статтю