Нормалізація

«НОРМАЛІЗА́ЦІЯ» — спроба полагодже­н­ня українсько-польських від­носин у Галичині в 1935–38. Започаткована 1935 угодою між УНДО та польс. урядом, попереднє поро­зумі­н­ня досягнуте на зу­стрічі міністра внутр. справ Польщі М. Зиндрама-Косцялковського з В. Мудрим, О. Луцьким і В. Целевичем. Зміну політики УНДО спричинили по­ступова ліквідація демократ. парламент. устрою в Польщі, що унеможливило ефективну діяльність легал. опозиції; тиск з боку лідерів укр. кооп. руху, які потребували політ. стабільності для успіш. господарюва­н­ня; антиукр. терор у СРСР; польс.-нім. зближе­н­ня. УНДО уклало виборчу угоду із Без­парт. блоком спів­праці з урядом, до якої при­єд­налася також Укр. нар. обнова (УНО). На виборах 1935 i 1938 галиц. українці отримали 14 місць у сеймі (УНДО — 13, УНО — 1) і 5 у сенаті (УНДО — 4; УНО — 1). Укр. парламент. ре­презентація голосувала за держ. бюджет, військ. законо­проекти тощо. Водночас урядові було пред­ставлено 18 постулатів, що перед­бачали припине­н­ня колонізації сх. земель поляками, викори­ста­н­ня української мови у держ. установах, публіч. ін­ституціях i самоврядуван­ні, від­новле­н­ня держ. шкіл з українською мовою навч., заснува­н­ня укр. університету, амністію для по­літ­вʼязнів, скасува­н­ня концтабору в Березі Картузькій та ін. Уряд зробив певні кроки назу­стріч українцям: нового голову УНДО В. Мудрого обрано віце-маршалом сейму, А. Горбачевського — віце-маршалом сенату; оголошено амністію політвʼязням; деякі укр. ін­ституції одержали уряд. субсидії; до­зволено вживати термін «український» поряд з «руський» і «русинський». Проте більшість укр. постулатів не була виконана, а становище українців у різних сферах продовжувало погіршуватися. Проти «Н.» ви­ступили ін. укр. партії, її навіть критикувала опозиція в УНДО (Д. Левицький, В. Кузьмович, І. Кедрин-Рудницький, О. Луцький та ін.), що гуртувалася довкола г. «Діло». 1937 укр. політ. групи, опозиційні до «Н.», створили Контакт. комітет. У тому ж році польс. уряд започаткував новий курс нац. політики, що поклав край угоді з укр. політ. елітою. Ці об­ставини, а також зміни у між­нар. ситуації (активізація воєн. приготувань Німеч­чини, справа Карпатської України) спонукали УНДО зайняти жорсткішу позицію. У грудні 1938 Укр. парламент. ре­презентація внесла «Проект кон­ституційного закону Галицько-Волинської Землі», що перед­бачав на­да­н­ня автономії Зх. Україні. Від­хиле­н­ня законо­проекту стало приводом для пере­ходу УНДО в опозицію і остаточ. від­мови від «Н.».

Завантажити статтю