Норильське повстання 1953
НОРИ́ЛЬСЬКЕ ПОВСТА́ННЯ 1953 — масовий спротив вʼязнів Головного особливо режимного табору (Горлагу) влітку 1953. Горлаг виокремлений із Норильтабору 1948 у звʼязку з утворенням т. зв. особл. таборів, спеціально признач. для утримання політвʼязнів. На час створення до Горлагу входило 6 табір. відділ., зокрема одне жіноче. Усі вони знаходилися у м. Норильськ (Краснояр. краю, РФ). Вʼязні Горлагу (понад 16 тис. осіб) працювали на мідно-нікелевому руднику, у вугіл. шахтах, на заводах, а також зводили Норильськ. Передумовою Н. п. стало прибуття до Горлагу етапів з увʼязненими, які мали досвід участі у табір. протестах 1952, а також амністія, проведена після смерті Й. Сталіна (поширена лише на осіб з невеликими термінами покарання). Виступ вʼязнів був спровокований випадком неправомір. застосування вогнепал. зброї охоронцем табору. Протест свавіллю табір. адміністрації першими висловили вʼязні 4-ї зони Горлагу на чолі з Є. Грицяком, які 25 травня 1953 припинили роботу на буд. майданчику і відмовилися повертатися у житл. зону. Згодом до повсталих приєдналися вʼязні ін. табір. відділ. Горлагу. Бунтівники у своїх діях дотримувалися політики ненасильниц. спротиву (невихід на роботу, невиконання наказів адміністрації, виготовлення листівок і плакатів тощо). Під час повстання створ. страйкові комітети табір. відділ., провідну роль у них відігравали чл. ОУН і колишні вояки УПА (С. Головко, С. Семенюк, Д. Шумук) та діячі націоналіст. рухів країн Балтії. Вимоги протестувальників мали екон. (зменшення тривалості робочого дня, виплата зароблених грошей, покращення побут. умов проживання, мед. обслуговування) і політ. (перегляд справ політвʼязнів, покарання представників табір. адміністрації, зняття обмежень у листуванні з родичами) характер. Повстання тривало до поч. липня 1953 і було припинене адміністрацією табору силовими методами. Незважаючи на придушення страйку, 1954 Горлаг ліквідовано, а 1956 практично всіх учасників повстання звільнено.
Рекомендована література
Завантажити статтю
