Носівка

НО́СІВКА — місто Ніжинського (до липня 2020 — Носівського) ра­йону Чернігівської області. 2016–20 з Носів. міської (села Дебреве, Лісові Хутори (до 2016 — Жовтень), Лукашівка, Під­гайне), Володьководівиц. (до 2016 — Червонопартизан.; села Дослідне, Кобилещина, Коробчине, Криниця, Ставок, Сулак), Держанів. (села Адамівка, Ведмедівка), Іржавец., Козарів. (с. Андріївка), Тертишниц. (села Яблунівка (до 2016 — Шлях Іл­ліча), Ясна Зірка) сільс. рад утвор. Носів. міську громаду (548,9 км², 19 938 осіб). Н. знаходиться на р. Носовочка (притока Остра, бас. Десни), за 100 км від обл. центру та 30 км від райцентру. Площа 26,8 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 15 966 осіб (складає 87,5 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 13 310 осіб; пере­важно українці. Залізнична станція. Памʼятки археології: городище (10–13 і 16–18 ст.) та посад (10–13 ст.) літопис. м. Носів на Руді (вперше згадується в Іпатіїв. літописі під 1147), поселе­н­ня Носівка-1 (2–1 тис. до н. е.), Носівочка-1 (1-а пол. 1 тис.), Карʼєр, Носівочка, Піший Май­дан (усі — 3–5 ст.), Запольне, Кратківка, Ферма (усі — 3–5 і 12–13 ст.), Очисні (10–13 ст.), Падунівщина, Погост, Спорт­школа (усі — 11–13 ст.), курган­на група Роз­копана Могила, кургани Кругла Могила, Павлушина Могила, Шавулина Могила, 3 без­імен. кургани (усі — 2–1 тис. до н. е.). Носів на Руді входив до Чернігово-Сівер. землі, а після її роз­паду — до Черніг. князівства, що у 1240-х рр. потрапило в залежність від правителів Золотої Орди. Від серед. 14 ст. — у складі Великого князівства Литовського. Спочатку адміністративно належав до Київ. князівства, від 1471 — до Київ. воє­водства. У 15 ст. згадується під на­звою Носове. Після Люблін. унії 1569 — у складі Польщі. Тривалий час навколишні землі входили до Остер. староства. Від 1630-х рр. — центр Носів. старос­тва, що пере­бувало у власності магната А. Киселя. Жит. брали участь у селян.-козац. пов­ста­н­нях під керівництвом П. Бута (Павлюка; 1637), Я. Остряниці (1638), Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. Від 1648 — сотен­не містечко Ніжин., від 1667 — Київ. полків. Двічі 1662 і 1679 Н. була спалена татар. ордою. У 17–18 ст. функціонували 5 козац. шкіл. 1719 та 1735 у Н. від­булися ви­ступи козаків проти утисків старшини. У 18 ст. частиною носів. земель володіли князі Кушелеви-Без­бородьки, від 1751 — також Н. Ро­зумовська. 1781–96 — містечко Черніг. намісництва; 1797–1802 — Малорос., 1802–1925 — Черніг. губ.; 1781–1923 — Ніжин. пов. 1847 у центр. частині побудовано цукр. завод (1885 пере­несено на нове місце, у рад. період — комбінат, 2008 збанкрутував). 1861 через Н. проходила похорон­на процесія з тілом Т. Шевченка (побл. залізнич. вокзалу встановлено погру­д­дя поета). Після 1861 — центр волості. 1866 був 1991 двір, проживали 11 123 особи. У цей період функціонувало міністер. училище; окрім цукроварні, працювали винокур. і цегел. заводи, від­бувалися 3 ярмарки на рік. 1897 — 3155 дворів, 16 947 жит.; 1910 — 19 638 мешканців. 1911 побл. Н. засн. с.-г. дослідну станцію (нині Носівська селекційно-дослідна станція Миронівського ін­ституту пшениці ім. В. Ремесла НААНУ, с. Дослідне; нині її будівля — памʼятка архітектури місц. значе­н­ня). Діяли 3 земські школи та 5 церков: муровані — Свято-Троїц. (збудована 1765), Свято-Микол. (1834; нині обидві — памʼятки архітектури місц. значе­н­ня), Свято-Воскресен. (1891); деревʼяні — Свято-Успен. (1796, на поч. 20 ст. зведено нову) та Спасо-Преображен. (1877). У 1917 в Н. від­бувалася гостра боротьба між силами УЦР і більшовиками. Від березня 1918 до січня 1919 — під контролем нім. військ, від серпня до листопада 1919 — денікінців, від січня до серпня та від листопада 1919 — більшов. загонів. 1923–30 — у складі Ніжин. округи; від 1932 — Черніг. обл.; 1962–65 та від 2020 — Ніжин. р-ну. 1923–62, 1965–2020 — райцентр. Від серед. 1920-х рр. — село, від 1960 — місто. На­прикінці 1920-х рр. у Н. працювали понад 150 під­приємств (пере­важно дрібних), кілька с.-г. артілей. 1930 створ. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Під час нім. окупації (14 вересня 1941 — 15 вересня 1943) в околицях діяло велике партизан. зʼ­єд­на­н­ня. У звільнен­ні Н. брав участь Герой Радянського Союзу О. Ройченко. Є брат. могили рад. воїнів-визволителів (на вул. Гагаріна; на вул. Ділова; на пере­тині вул. Центральна та Троїцька) і партизанів (вул. Козацька), група брат. могил рад. воїнів і партизанів (3; на вул. Центральна). Встановлено мемор. комплекс на честь 2643-х воїнів-земляків і 84-х робітників цукр. заводу, які загинули в роки 2-ї світової вій­ни. У 2-й пол. 20 ст., окрім цукр. комбінату, працювали між­колгоспне обʼ­єдн. з виробництва яєць і мʼяса птиці, філія Ніжин. ВО консерв. промисловості, маслороб., хліб., цегел. заводи, мебл. ф-ка; нині — наук.-вироб. комерц. центр «Прес» (засн. 1994; виготовляє обладна­н­ня та механізми для гірн.-добув. промисловості, стрічк. конвеєри, комплектуючі вузли та деталі до них, конвеєрні ролики та роликоопори різних типорозмірів) і кондитер. ф-ка «Десна» (2005; вівсяне та здобне печиво, грисині, пряники, мафіни, кекси, сушки). У Н. — 5 заг.-осв. закладів (зокрема й г-зія), 3 дитсадки, ДЮСШ, школа мистецтв; міські Будинок культури та б-ка; лікарня. Друкують г. «Носівські вісті». Нар. колективи: концерт. хор «Васильки», хор міського Будинку культури, ансамбль укр. пісні «Горлиця», ансамбль пісні «Полісяни», оркестр духових інструментів, ансамбль танцю «Носівчанка», хореогр. ансамбль «Кришталевий черевичок», кіностудія «Колос». Здобув популярність зразк. танц. колектив «Світлячок». Серед видат. уродженців — фахівець у галузі технології машинобудува­н­ня Л. Бондаренко, фахівець у галузі механіки В. Козлов, фізик В. Ляшенко, фахівець у галузі радіотехніки Г. Макушенко, лікар-токсиколог І. Брахнова, філософ М. Бровко, гідрогеолог Ф. Руденко, право­знавець, Герой Соц. Праці Р. Руденко, економіст В. Труш; драматург, критик, засл. діяч мистецтв УРСР І. Кочерга, поет, літ. критик М. Скрипець, письмен­ник, пере­кладач І. Чирко, журналісти Є. Вербило, С. Довгаль, фотожурналіст М. Ляшенко; живописець, нар. художник СРСР С. Шишко, засл. арх. України Л. Данилко; актор, нар. арт. України В. Висовень, кобзар, лірник, спів­ак, нар. арт. України В. Нечепа, спів­ак, засл. арт. УРСР І. Диков, хоровий диригент, засл. арт. України В. Згуровський; легко­атлет (десятиборство) А. Газюра; Герой Радянського Союзу М. Кикош. З Н. повʼязані життя та діяльність письмен­ників, журналістів В. Сенцовського та Л. Серебрякова; церк. діяча УАПЦ Миколи (Ширяя); повного кавалера ордена Слави Г. Шекери.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю