Ніґерія

НІҐЕ́РІЯ, Федеративна Республіка Ніґерія (англ. Nigeria, Federal Repub­lic of Nigeria) — країна Західної Африки. На Зх. межує з Беніном, на Пн. — з Ніґером, на Пн. Сх. — з Чадом, на Сх. — з Камеруном. Омивається на Пд. водами Ґвіней. затоки Атлантич. океану. Площа 923 768 км². Насел. 206,14 млн осіб (2020; більше половини насел. Зх. Африки). У Н. проживають понад 250 етніч. груп, серед них найчислен­ніші — хауса-фулані (на Пн.), йоруба (на Пд. Зх.), ігбо (на Пд. Сх.). Також на Пн. Сх. мешкають канурі, тів; у центр. частині — нупе; на Пд. Сх. — ібібіо, бахумоно, на Пд. — іджо, едо (біні), урхобо, ітсекірі. Офіц. мова — англійська. Поширені нац. мови хауса, йоруба, ігбо (ібo), фулані та ніґерій.-креол. мова як спрощена мова між­нац. спілкува­н­ня. Існують понад 500 нац. мов. Віро­­сповіда­н­ня: іслам (понад 50 %), християнство (понад 45 %; пере­важно проте­станти, зокрема англікани, пʼятидесятники, баптисти), традиц. вірува­н­ня, синкретичні релігії, юдаїзм (локально серед ігбо). Столиця — Абуджа (3,278 млн осіб, 2020). Найбільші міста (млн осіб): Лаґос (14,368; 2-е за чисельністю місто в Африці; до 1991 — столиця), Кано (3,999), Іба­дан (3,552), Порт-Гаркорт (3,02), Бенін-Сіті (1,727). Міське насел. складає 52 % (2020). Адм.-територ. поділ — 36 штатів і 1 федерал. столична територія. Грош. одиниця — найра. Форма держ. правлі­н­ня — федеративна президент. республіка. Глава держави й уряду — президент (нині Ґ. Джонатан). Законодав. орган — двопалат. парламент (Нац. асамблея). Н. — чл. ООН, Спів­дружності націй, Афр. Союзу, Екон. спів­товариства країн Зх. Африки, ОПЕК, Організації іслам. спів­робітництва, Країн Африки, Кариб. бас. і Тихоокеан. регіону. Тер. сучас. Н. була заселена від 4 тис. до н. е. У 8–9 ст. більшість етніч. груп мали свої держ. утворе­н­ня, що і нині є центрами організації су­спільно-політ. життя цих народів. На Пн. Сх. у 8–19 ст. існувала імперія Канем-Борну, на Пн. від 9 ст. — міста-держави хауса, заво­йовані на поч. 19 ст. халіфатом Сокото (пн. і центр. тер. сучас. Н.). У центр. частині виникли королівства Нупе (від серед. 15 ст.), Коророфа (поч. 16 ст. — 18 ст., від поч. 19 ст. — федерація Вукарі), Ігала (від 16 ст.), на Пн. Зх. — королівства регіону Борґу, на Пд. Зх. — імперія народу йоруба Ойо (від 10 ст.). Уздовж пд. узбереж­жя сформувалися числен­ні невеликі держави, серед яких — королівства народу ігбо Нрі (від 10 ст.), едо — Бенін (від 11 ст.), ітсекірі — Варрі (від кін. 15 ст.), конфедерація Аро (кін. 17 ст.), місто-держава народу ефік Аква Акпа (поч. 18 ст.). У цих державах зародилося культурне різномані­т­тя Н., самобутнє мистецтво та складні реліг.-міфол. уявле­н­ня сучас. населе­н­ня. Пн. тер. Н. проходили транс­сахар. торг. шляхи, роз­вивалася торгівля цін­ними металами, рабами, сіллю. Основою економіки пд. держав була торгівля рабами і пальмовою олією, яку вони налагодили від 16 ст. із португальцями, згодом із британцями. Від серед. до кін. 19 ст. Велика Британія завоювала пд. держави Н., до 1906 — пів­нічні. 1914 протекторати Пд. та Пн. Н. були обʼ­єд­нані у колонію і протекторат Н. (у межах сучас. кордонів країни). Перші десятилі­т­тя 20 ст. по­значилися числен. пов­ста­н­нями на Пд. та Зх. і діяльністю іслам. сепаратист. рухів на Пн. Під час 2-ї світової вій­ни зросла роль Н. як по­стачальника мінерал. сировини та агро­продукції, ніґерійці також воювали в Ефіопії, Палестині, Марок­ко, Бірмі (нині Мʼян­ма), на Сицилії. Післявоєн­не збідні­н­ня насел. спричинило проведе­н­ня страйків. 1947 внаслідок кон­ституц. реформи було виділено 3 адм. регіони — Пн., Зх. та Сх., що від­ображало існува­н­ня у Н. етніч. тер. найчисельніших народів, роз­ширено повноваже­н­ня місц. органів влади. У кон­ституціях 1951 і 1954 закріплено федератив. устрій. 1957 кожен із 3-х регіонів отримав широку автономію. 1 жовтня 1960 Н. здобула незалежність. Числен­ні етноси і найбільші політ. сили пред­ставляли інтереси своїх регіонів, що спричинило тривалу політ. кризу, дис­кусії навколо адм. реформи, загостре­н­ня між­етніч. конфліктів. У на­ступні 40 р. від­бувалися зміни військ. режимів (1966–79, 1983–85, 1985–93, 1993–99), що приходили до влади шляхом пере­вороту, та цивіл. кер-ва, якому військ. режими пере­давали владу, за­проваджуючи 2-у (1979–83), 3-ю (1993) та 4-у (від 1999) Республіки. 1967 від­булася спроба від­ʼ­єд­на­н­ня пд.-сх. регіонів, населених ігбо, та створе­н­ня Респ. Біафра, вій­на тривала до 1970. Політ. не­стабільність не спинила екон. роз­виток країни, проте для Н. характерні між­регіон. від­мін­ності. Різні істор. долі народів, релігії (іслам на Пн. і християнство, що змішалося з місц. вірува­н­нями, — на Пд.), способи господарюва­н­ня (скотарі на Пн. і землероби на Пд.), демогр. поведінка (бл. 7 дітей, народжених однією жінкою на Пн. проти бл. 4,5 дітей на Пд.), походже­н­ня соц.-політ. рухів, ієрархічна будова су­спільств, рівень екон. роз­витку тощо спричиняють конфлікти на етніч. та реліг. ґрунті. Реліг. радикалізація у пн. штатах Н. пере­росла у збройні зі­ткне­н­ня іслам. військ. формувань з уряд. військами, масові вбивства і взя­т­тя в полон місц. мешканців, теракти. У 2000-х рр. у дельті р. Ніґер активізувався рух проти нафтовидобув. компаній. Виділе­н­ня територ. одиниць у межах етніч. тер., широка автономія регіонів, легалізація діяльності племін. органів самоврядува­н­ня стали основою політики децентралізації.

На Пд. країни примор. рівнина приурочена до пере­докеаніч. прогину дельти р. Ніґер, з осадовими породами якого повʼязані родовища нафти, газу, бурого вугі­л­ля, вапняку, фосфоритів. Пів­нічніше вона пере­ходить у плос­когірʼя Йоруба (на Зх. від р. Ніґер) та Уді-Нсук­ка (на Сх.), з покладами камʼяного вугі­л­ля, золота, заліза, цинку, свинцю, міді, камʼя­ної солі. Центр. та пн. частини Н. за­ймає Пн. плоскогірʼя, що під­німається уступами з Пд. (400–600 м) на Пн. (понад 1000 м), складене денудов. кри­сталіч. породами. Плато Джос та Біу (родовища олова, ніобію, танталу, вольфраму) на Пн. Зх. пере­ходять у рівнину Сокото (родовища залізняку, золота, вапняку, графіту, камʼяної солі), на Пн. Сх. — рівнину Борно (поклади діатоміту). На Сх. про­стягаються плоско­гірʼя Адамава, гори Шебши та Мандара. Найвища точка — г. Чап­пал Вадді (2419 м; на тер. нац. парку «Гашака-Гумті»). Річки належать до бас. р. Ніґер (найбільша річка, 1400 км у межах Н.), Ґвіней. затоки і оз. Чад (по його узбереж­жю проходить пн.-сх. кордон). Пере­важає екваторіал.-мусон. клімат. З Пд. на Пн., від­повід­но до зменше­н­ня зволоже­н­ня, змінюються ландшафти Н. У дельті р. Ніґер та на Пд. Сх. випадає понад 4000 мм опадів на рік, на Пд. Зх. — до 3000 мм. Т-ра коливається від +22 до +33 оС. Дощовий сезон триває від березня до листопада. Уздовж узбереж­жя, на пере­зволож. засолених або вилугуваних ґрунтах, формуються мангр. ліси та заболочені ліси дельти Ніґеру. Ендемічні ссавці — гвінейський колобус та карликовий бегемот, на межі зникне­н­ня — мавпи червонобрюха та Склатера, антилопа чорнолоба дуїкер, білка мала лускато-хво­стата летюча, слон африканський, шимпанзе звичайний, генета гребінчаста. Нафтовидобуток та вирубка екс­порт­ноцін. порід дерев за­грожують екосистемам. На тер., де випадає 1500–2500 мм/рік, на червоно-жовтих латерит. ґрунтах сформувалися тропічні вічнозелені дощові ліси, майже 80 % яких знищено. Є плантації какао, бразильської гевеї, кави, цитрусових, бананів, олійної пальми. Для місц. потреб вирощують кукурудзу, маніок, ямс, таро, рис. Фауна вкрай збіднена мисливством. Більшу частину тер. Н. з опадами 1000–1400 мм/рік за­ймає волога високотравна савана, від­межована від тропіч. лісів смугою тропіч. сухих лісів. На червоних латеритних та червоно-бурих ґрунтах росте слонова трава та посухо­стійкі дерева. На плато в центрі Н. — сухі листопадні ліси та чагарники. Тер., де опади становлять 500–1000 мм/рік і сухий сезон триває 6–7 місяців, за­ймає зона судан. савани. Характерні добові колива­н­ня температури (вдень понад +40 оС, вночі до +10 оС), особливо коли взимку з пустелі дме сухий гарячий вітер харматан. На червоно-бурих ґрунтах ростуть низькі трави, акації, бао­баби, пальми дум, по долинах рік на алювіал. ґрунтах — галерейні ліси. У западинах поширені чорні ґрунти, біля оз. Чад — засолені. На крайньому Пн. Сх. сформувалася опустелена савана. Узбереж­жя оз. Чад заболочене, заросло папірусом, очеретом. Із ссавців у савані поширені дикобрази, білки, очеретяні щури, з птахів — цесарки, грифи, пере­пілки, шуліки. У нац. парках збереглися слони, леви, леопарди, антилопи, гієни, жирафи, бабуїни. Сухий клімат не придатний для пошире­н­ня мухи цеце, що сприяє скотарству. Роз­водять велику (зебу) та дрібну (вівці, кози) рогату худобу. Вирощують просо, сорго, на зрошув. землях долини р. Сокото — рис та цукр. тростину; на екс­порт — арахіс, бавовник, імбир, кунжут, тютюн, чай. Н. — країна, що роз­вивається. ВВП становить 475,1 млрд дол. США (2020). Н. — осн. виробник нафти в Африці (11-е м. у світі; бл. 9 % ВВП і 95 % екс­порту). Ін. галузі промисловості (пере­важно обробна та суднобудува­н­ня) дають бл. 11 % ВВП. Більшість насел. (бл. 70 %) задіяні у с. госп-ві. Діють як дрібні, так і великі фермер. господарства; поширене общин­не землеволоді­н­ня. Екс­портують какао (4-е м. в світі за виробництвом та екс­портом), природ. каучук, пальмову олію, арахіс, бавовну, квасолю (1-е м. у світі за виробництвом), імбир (2-е м.), кешʼю (3-є м.), кунжут, оброблену (зокрема «червоний сапʼян») та необроблену шкіру; торг. партнери: Індія, США, Іспанія, Китай, Франція, Нідерланди, Індонезія. Імпортують машини, хімікати, транс­порт­не устаткува­н­ня, вироблені товари, продукти харчува­н­ня; торг. партнери: Китай, Бельгія, США, Пд. Корея, Велика Британія. Важливе значе­н­ня зберігають ремесла: ткацт­во, гончарство, плеті­н­ня корзин, ковальство, чеканка, виготовле­н­ня калебасів. Бл. 70 % насел. пере­буває за межею бідності; знач­на між­регіон. трудова міграція. Н. ви­знала незалежність України 11 березня 1992, дипломат. від­носини між країнами встановлені 10 грудня 1992. Посольство України у Н. діє у Абуджі від 1999, посольство Н. в Україні — у Києві від 2000. Н. екс­портує до України насі­н­ня і плоди олій. рослин, какао, каву, чай; імпортує чорні метали, зерно, харч. продукти та устаткува­н­ня. Н. зацікавлена у допомозі України у косміч. сфері (роз­будова мережі супутник. моніторингу) і за­проваджен­ні нових агротехнологій. На базі укр. навч. закладів проводиться під­готовка ніґерій. фахівців та навч. студентів (2020 Н. була 5-ю за кількістю іноз. студентів, що навч. в Україні, 4379 осіб).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю