Ніженець Анастасія Максимівна

НІ́ЖЕНЕЦЬ Анастасія Максимівна (28. 12. 1902, м. Білопілля Сум. пов. Харків. губ., нині Сум. обл. — 13. 03. 1992, Харкiв) — літературознавець-медієвіст, сковородино­знавець. Канд. фiлол. н. (1952). Закiн. Київ. ІНО (1924), навч. в аспiрантурі при Iн-тi лiт-ри АН УРСР (Київ) під керівництвом Д. Багалія, А. Шамрая та О. Назаревського. Викладала 1937–40 в Укр. комуніст. с.-г. університеті (Харків); 1943–52 — завідувач кафедри укр. літ-ри Харків. пед. інституту; 1952–70 — доцент, 1955–57 — в. о. завідувача кафедри укр. літ-ри Харків. університету. Досліджувала проблеми розвитку давньої укр. літ-ри, творчість Г. Сковороди, П. Грабовського та ін. Попри інтерес до полеміч. літ-ри й, зокрема, постаті І. Вишенського, домінантою були сковородинозн. студії — численні розвідки, серед яких — монографія «На зламі двох світів» (1970), книги-нариси «Г. С. Сковорода. Заповідні місця на Харківщині» (1962; 1969; усі — Харків), «Григорій Сковорода. Пам’ятні місця на Україні» (К., 1984; у спів­авт. з І. Стогнієм), в яких висвітлено зв’язок поглядів укр. філософа й поета з різними культурами, ідейні й ритор. засади та жанр. природу його творів, поет. й байкар. творчість, схарактеризовано діяльність Г. Сковороди в Переяслав. та Харків. колегіумах тощо. Крім того, Н. вивчала його родовід і краєзн. питання, пов’язані з життям та діяльністю філософа. Популяризувала спадщину Г. Сковороди у ЗМІ та на наук. конф., інiцiювала увiчнення його пам’я­тi на Харкiвщинi, зокрема була серед тих, хто клопотався про присвоєння імені філософа Харків. пед. інституту (1945) та виготовлення і встановлення йому стели (1962), а також заснування його музею в с. Сковородинiвка (нині Богодухів. р-ну Харкiв. обл., 1972). У наук. працях Н. є чимало матеріалів, що стосуються питань історії розвитку укр. журналістики.

Завантажити статтю