Кривче

Визначення і загальна характеристика

КРИ́ВЧЕ  — село Борщівського району Тер­нопільської області. До К. (раніше існували Верхнє К. і Нижнє К.) приєднано хутори Ходусів і Хоми. Знаходиться на р. Циган­ка (притока Нічлави, бас. Дніс­тра), за 15 км від райцентру та за 5 км від залізнич. ст. Гермаківка. Площа 7,18 км². Насел. 1865 осіб (2001), переважно українці. Виявлено залишки поселень три­піл. культури (3 тис. до н. е.) та 9–7 ст. до н. е., давньорус. горо­дища (9–13 ст.). Відоме від 1-ї пол. 17 ст. 1639 тодіш. власника­ми Концькими збудовано замок у формі прямокутника з 4-ма баштами по кутах, арсеналом і в’їзною брамою. Його неодноразово захоплювали, зокрема 1648 — козац. загони, 1672 — турец. військо на чолі з султаном Магометом ІV, 1675 — польс. військо. У 2-й пол. 19 ст. новий власник Л. Зейдман камінь з пн., зх., сх. стін і з 2-х веж використав для спорудження винокурні та житл. будинків, 1946 з каменю в’їз­­ної брами та залишків мурів збудовано дорогу. Донині зберег­лися 2 вежі (в одній з них у між­воєн. час знаходилася турба­за Поділ. турист. краєзнав. товариства) і ар­сенал. 1650 згадується як містечко Оплакане. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмель­ницького, опришків. русі, Коліїв­щині. 1672–99 — під владою Туреччини. За 1-м поділом Польщі 1772 К. відійшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1810–15 входило до Рос. імперії. Від листопада 1918 після розпаду Австро-Угорщини у К. — укр. вла­­да. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. До 1939 функціонували осередки укр. т-в «Про­світа», «Луг», «Сільс. госпо­дар» та ін. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фа­шист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. На поч. 1970-х рр. мешкало бл. 2,4 тис. осіб. Нині у К. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельд­шер.-акушер. пункт. Навпроти замку, у серед. частині схилу вододілу між Циганкою та її лівою притокою — струмком Семенів Потік, розташ. вхід у печеру Кришталева. Серед ін. па­м’яток — костел Непороч. Зачат­­тя Діви Марії (перебудований з колиш. порох. вежі замку), дере­в’яна церква Вознесіння Христо­­вого (1760, перебудована 1927), цегл. Покров. церква (1856). Встановлено пам’ятники Т. Шев­­ченку та воїну-афганцю Є. Богачу, хрест на честь скасування панщини, па­м’ят. знак воїнам-односельцям, які загинули на фронтах 2-ї світової війни, насипано символічну мо­гилу воякам УПА.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю