Нікітін Олексій Васильович

НІКІ́ТІН Олексій Васильович (20. 02. 1937, с. Федоровське Брян. обл., РФ — 13. 05. 1984, Донецьк) — учасник незалежного профспілкового руху. Закін. Донец. політех. інститут (1967). Від 1962 працював на шахтах Донбасу. Брав активну участь у захисті прав робітників, боровся зі свавіллям адміністрації, звертався зі скаргами на порушення труд. законодавства і техніки безпеки до місц. і центр. парт. органів. 1969 ініціював написання колектив. листа до ЦК КПРС (підписало 150 осіб), за що 1970 виключений із партії і звільнений з роботи. Намагався передати документи до посольств країн Заходу в Москві. 13 січня 1972 заарешт., у червні того ж року відправлений на примус. лікування до Дніпроп. спец. психлікарні (нині Дніпро), 1975 переведений до Донец. психлікарні. 1976 звільнений. Намагався створити незалежну профспілку. У лютому 1977 звернувся до посольства Норвегії з проханням надати йому політ. притулок, при виході з будівлі був заарешт. і відправлений до Донец. психлікарні на огляд, звідки втік. Переховувався у Брян. лісах, через 1,5 місяця заарешт. і вдруге відправлений на примус. лікування до Дніпроп. спец. психлікарні. У травні 1980 звільнений, у вересні того ж року його обстежив експерт Робочої комісії з розслідування використання психіатрії у політ. цілях А. Корягін, який визнав Н. психічно здоровим (історію хвороби та висновок передано на Захід). У грудні 1980 дав інтерв’ю кореспонденту г. «The Washington Post», який приїхав у Донецьк. Через декілька днів після інтерв’ю затриманий, у січні 1981 згідно з постановою суду втретє направлений до Дніпроп. спец. психлікарні. 1982 переведений до Алма-Атин. спец. психлікарні (нині Алмати), 1983 — до Донец. психлікарні, де й помер.

Рекомендована література

1. Алексеева Л. История инако­мыс­лия в СССР. Вильнюс; Москва, 1992;
   Google Scholar Internet
2. Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні. К., 1998.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю