НІКІ́ФОРОВ Олександр Ісакович (Никифоров Александр Исаакович; 09(21). 06. 1893, С.-Пе­тербург — 21. 04. 1942, там само) — російський фольклорист, етно­граф, історик літератури. Закін. Петрогр. університет (нині С.-Пе­тербург, 1917; від­відував семінар В. Пере­тца). Викладав у Казан. вищому пед. ін­ституті (РФ, від 1919), Ленінгр. пром. академії (нині С.-Пе­тербург, 1930–36), водночас від 1936 — проф. Ленінгр. пед. ін­ституту. Друкувався від 1920. У кн. «Этно­­графия в школе» (Москва, 1926) висунув ідею етногр. методу в педагогіці, спрямов. на зближе­н­ня наук. знань з жит­тєвими враже­н­нями і традиц. нар. уявле­н­нями з метою формува­н­ня твор. ставле­н­ня учнів до навколиш. світу. Протягом 1926–28 під час пере­бува­н­ня у Заоніж­жі (Респ. Карелія, РФ), працюючи у складі екс­педиції Держ. (нині Рос.) ін­ституту історії мистецтв, зібрав понад 600 нар. казок. Низку статей з питань текс­тології і наук. студіюва­н­ня зразків нар. прози опублікував в укр. періодиці, зокрема в «Етно­графічному віснику» — «Сьогочасна пінезька казка (Деякі про­блеми казко­знавства в світлі кра­йового матеріалу)» (1929, кн. 8), «Теперішній заонезький казкар-оповід­ач» (1930, кн. 9), «Російська докучна казка» (1932, кн. 10). Осн. частина праць Н. і його фольклор. записів, що зберігаються у С.-Пе­тербур. від­діл. Архіву РАН, лишилася неопубл.; частину матеріалів на­друк. у ж. «Живая старина» (1994, № 2) під на­звою «Фольклор 1920–30-х годов в записях А. И. Никифорова». Досліджував жанр. природу, ритміку і мову «Слова о полку Ігоревім», 1941 захистив доктор. дис. «Слово о полку Игореве — были­на XII века», присвяч. доведен­ню його усного походже­н­ня (залишилася в рукописі). Загинув під час блокади Ленін­града.