НІКОДЕМО́ВИЧ Андрій Марʼянович (02. 01. 1925, Львів — 28. 01. 2017, м. Люблін, Польща) — композитор, піаніст, диригент, педагог. Син М. Нікодемовича. Доц. (1967). Член СКУ (1959–73), почес. чл. СК Польщі (2015). Лауреат Всесоюз. конкурсу композиторів (Москва, 1961, 3-є м.). Навч. у Львів. політех. ін­ституті (1942–46), закін. Львів. консерваторію (1950, кл. композиції А. Солтиса; 1954, кл. фортепіано Т. Маєрського), де й викладав від 1951, був звільн. 1973 через реліг. пере­кона­н­ня. Як композитор і піаніст спів­працював із Польс. нар. театром у Львові. 1980 ви­їхав до Любліна, де викладав у Катол. університеті та Університеті ім. М. Кюрі-Склодовської (від 1995 — ординар. проф.). Водночас 1982–92 — диригент хору Вищої духов. семінарії. Президент Люблін. від­діл. СК Польщі (від 1989). Для твор. доробку Н. характерне від­ображе­н­ня глибоких реліг. пере­живань, інтенсивна емоційність, значна насиченість і різнорідність муз. тканини, пошук нових звучань. Автор низки дослідж. на теми ролі інструм. музики в літургії катол. Церкви, алгоритму муз. форми як імпульсу ін­спірації у творчості композитора. Твори Н. звучать, зокрема, у виконан­ні Ю. Боня, Й. Ерміня, О. Пасічника, В. Сивохіпа.