Нікодемович Андрій Мар’янович
НІКОДЕМО́ВИЧ Андрій Мар’янович (02. 01. 1925, Львів — 28. 01. 2017, м. Люблін, Польща) — композитор, піаніст, диригент, педагог. Син М. Нікодемовича. Доц. (1967). Член СКУ (1959–73), почес. чл. СК Польщі (2015). Лауреат Всесоюз. конкурсу композиторів (Москва, 1961, 3-є м.). Навч. у Львів. політех. інституті (1942–46), закін. Львів. консерваторію (1950, кл. композиції А. Солтиса; 1954, кл. фортепіано Т. Маєрського), де й викладав від 1951, був звільн. 1973 через реліг. переконання. Як композитор і піаніст співпрацював із Польс. нар. театром у Львові. 1980 виїхав до Любліна, де викладав у Катол. університеті та Університеті ім. М. Кюрі-Склодовської (від 1995 — ординар. проф.). Водночас 1982–92 — диригент хору Вищої духов. семінарії. Президент Люблін. відділ. СК Польщі (від 1989). Для твор. доробку Н. характерне відображення глибоких реліг. переживань, інтенсивна емоційність, значна насиченість і різнорідність муз. тканини, пошук нових звучань. Автор низки дослідж. на теми ролі інструм. музики в літургії катол. Церкви, алгоритму муз. форми як імпульсу інспірації у творчості композитора. Твори Н. звучать, зокрема, у виконанні Ю. Боня, Й. Ерміня, О. Пасічника, В. Сивохіпа.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симф. оркестру — Симф. (1975), Концерт для голосу з оркестром (1972), Скрипк. концерт (1973), «20 експресій» для фортепіано з оркестром (1960); для скрипки і фортепіано — Камер. концерт для скрипки і камер. ансамблю (1968); для фортепіано — 66 мініатюр «Експресії» (1960), Варіації на тему «Ave maris Stella» (1991), Варіації на тему «Chrystus zmartwychwstał jest» (1996); для хору — «Litania Loretańska» (1968–90), 35 псалмів Давидових (1989); для хору і смичк. оркестру — «Antyfona do Najświętszej Maryi Panny» (1982, присвяч. Івану-Павлу II); обробки нар. пісень; музика до театр. вистав.
Рекомендована література
- B. Pociej. Andrzej Nikodemowicz oraz Kompozytor współczesny a temat religijny — o twórczości Andrzeja Nikodemowicza // Tygodnik Powszechny. 1971. № 91;
- 1982. № 31;
- Павлишин С. Композитор-експериментатор // Музика. 1996. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
