Ніколаєв Леонід Володимирович
Визначення і загальна характеристика
НІКОЛА́ЄВ Леонід Володимирович (01(13). 08. 1878, Київ — 11. 10. 1942, Ташкент) — піаніст, композитор, педагог. Син Володимира, брат Іполита Ніколаєвих. Доктор мистецтвознавства (1941), професор (1912). Нар. арт. РРФСР (1938). Закін. Київське музичне училище (1897; кл. фортепіано В. Пухальського, композиції — Є. Риба), Моск. консерваторію (1900, кл. фортепіано В. Сафонова; 1902, кл. композиції С. Танєєва, М. Іполитова-Іванова), юрид. факультет Моск. університету (1903). Виступав як піаніст у Москві, Києві, С.-Петербурзі та ін. 1904–06 — концертмейстер Великого театру в Москві; 1906–09 — викладач Моск. консерваторії. Від 1909 працював у С.-Петербур. (згодом Петрогр., Ленінгр.) консерваторії: кер. фортепіан. відділу, декан виконав. ф-ту, заст. дир. з худож. частини. Від 1917 був головою комісії з реорганізації цієї консерваторії. Серед учнів — О. Крейн, Н. Перельман, В. Розумовська, Д. Шостакович, М. Юдіна. 1942 разом з ін. викл. був евакуйов. до Ташкента, де помер від черев. тифу. У репертуарі — твори Л. ван Бетговена, Ф. Шопена, Ф. Мендельсона, Ф. Ліста, К. Дебюссі, М. Равеля, П. Чайковського, О. Скрябіна, А. Аренського, Ц. Кюї, С. Рахманінова, С. Прокоф’єва, М. Метнера. Для виконав. манери Н. характерні глибоке проникнення в автор. задум, витонченість, філігранність, урівноваженість. Н.-композитору притаманні мелодійність, майстерне володіння поліфонією. Автор транскрипцій органних творів Д. Букстегуде і Й. Пахельбеля, перекладень для фортепіано творів Й. Брамса, П. Чайковського, О. Глазунова.
Додаткові відомості
- Основні твори
- для симф. оркестру — Скерцо, Ноктюрн, Серенада; для скрипки й фортепіано — Соната, «Дві мелодії»; для віолончелі й фортепіано — Соната; для флейти й фортепіано — «Листок з альбому»; для 2-х фортепіано — Варіації, Сюїта; для фортепіано — Соната, «Маленький марш», Баркарола, Прелюдія і фуга; 2 струн. квартети; кантата для солістів, хору та симф. оркестру «Гімн духовної краси» (1902, сл. П. Шеллі); для голосу й фортепіано — «Гімн Жовтню» (1937, сл. О. Прокоф’єва), романси на сл. О. Пушкіна, М. Лермонтова, Ф. Тютчева, А. Фета, М. Некрасова, Д. Ратгауза та ін.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
