Ніколаєва Ганна Тимофіївна
НІКОЛА́ЄВА Ганна Тимофіївна (05. 05. 1922, м. Острогозьк, нині Воронез. обл., РФ — 12. 04. 2003, Київ) — актриса. Мати К. Ніколаєвої. Народний артист УРСР (1972). Закін. студію Орлов. драм. театру (РФ, 1939). Працювала в театрах Орла, Кишинева, Одеси. Від 1952 — актриса Нац. театру рос. драми ім. Лесі Українки (Київ). Також працювала на радіо і телебаченні, зокрема була ведучою радіопрограми для дітей «Казки бабусі Ярини» (1970-і рр.). Н. — актриса яскравого трагіко-комедій. обдарування, гострої, гротеск. форми, водночас її героїні відзначалися глибоким психол. наповненням, пронизливістю, правдивістю у прояві почуттів та вчинків. Авторка мемуарів «В пути... по пути» (В., 2001).
Ролі: Кіра Карлівна («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Бочкарьова («Платон Кречет» О. Корнійчука), Антоніна («…І відлинемо з вітрами» М. Зарудного), Євграфова («Кафедра» В. Врублевської), Надія Коврова («Весна у Москві» В. Гусєва), Маша («Три сестри» А. Чехова), Меланія, Василіса («Діти сонця», «На дні» М. Горького), Огудалова, Турусіна («Безприданниця», «На кожного мудреця доволі простоти» О. Островського), Серафима Іллівна («Самогубець» М. Ердмана), Адріана («Комедія помилок» В. Шекспіра), Тітонька Дебора («Школа скандалу» Р.–Б. Шерідана), Місіс Севідж («Дивна місіс Севідж» Дж. Патріка), Бабуся («Генерали в спідницях» Ж. Ануя); у кіно — Мавра Шувалова («Григорій Сковорода», 1958), Марія Іванівна («Повія», 1961; обидва — реж. І. Кавалерідзе), Тітка Каті («Катя-Катруся», 1959, реж. Г. Ліпшиць), Ганна Тимофіївна («Серед добрих людей», 1962, реж. Є. Брюнчугін, А. Буковський), Серафима Львівна («Гадюка», 1965, реж. В. Івченко), Сергєєва («Хочу вірити», 1965, реж. М. Мащенко), Антоніна Василівна («Старі листи», 1981, реж. А. Іванов; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка).
Літ.: Митницький Е. Невичерпна цікавість до світу // КіЖ. 1982, 9 трав.; Нужна Л. Ганна Ніколаєва: «Я ще подарую вам часточку свого серця» // Хрещатик. 1997, 15 лип.
Б. О. Куріцин
Рекомендована література
- Митницький Е. Невичерпна цікавість до світу // КіЖ. 1982, 9 трав.;
- Нужна Л. Ганна Ніколаєва: «Я ще подарую вам часточку свого серця» // Хрещатик. 1997, 15 лип.