Ніколаєнко Любов Михайлівна
Визначення і загальна характеристика
НІКОЛА́ЄНКО Любов Михайлівна (25. 07. 1962, с. Височанка, нині Івано-Фр. р-ну Івано-Фр. обл.) — актриса. Народний артист України (2020). Закін. Дніпроп. театр. училище (1984; викл. Ж. Мельников, В. Саранчук). Від 1986 — арт. Івано-Фр. укр. муз.-драм. театру ім. І. Франка. Водночас працювала ведучою телепрограми «На щастя, на долю» (1991, телеканал «402») та радіостанції «Західний полюс» (1995–2008). Героїні Н. вирізняються колоритністю, емоційністю. Легка іронія, яка властива актрисі, сприяє створенню оригін. різноплан. характерів із сучас. світосприйняттям.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Мотря («Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького), Маруся («Лимерівна» Панаса Мирного), Рахіра («Сини Адама» за повістю «Земля» О. Кобилянської), Ірма («Шаріка» Я. Барнича), Марічка («Ніч на полонині» Олександра Олеся), Авігея («Перед потопом» В. Босовича), Свиня («Дуже проста історія» М. Ладо), Імператриця Цезонія («Ігри імператорів» за творами М. Куліша, А. Камю, Г. Сковороди), Білотілова («Фатальні жінки Бальзамінова» за О. Островським), Діна («Ще не вечір» Н. Птушкіної), Мишка Фружі («Всі миші люблять сир» Д. Урбана), Чортиця («Чорт і шинкарка» В. Кшивошевського), Мамка Джульєтти, Неріса («Ромео та Джульєтта», «Венеційський купець» В. Шекспіра), Маріанна («Скупий» Ж.-Б.Мольєра), Белінда-Флавія («Театр» М. Фрейна), Палі («Циганський барон» Й. Штраусса), Анна («Оце так Анна..!» М. Камолетті); у кіно — Ружена (т/с «Час збирати каміння», 1993–96, реж. В. Андрощук, «Укртелефільм»), Пані Вурдакова («Політ золотої мушки», 2016, реж. І. Кравчишин, «Трембіта-фільм»).
Завантажити статтю
Людина 
