Ніколаї Борис Леопольдович

НІКОЛАЇ́ Борис Леопольдович (26. 10(08. 11). 1887, С.-Пе­тер­бург — 17. 02. 1955, Одеса) — фахівець у галузі будівельної механіки та опору матеріалів, громадський діяч. Кандидат технічних наук (1935), професор (1935). Закін. С.-Пе­тербур. інститут інж. шляхів сполучення (1913). Працював 1913–19 головою дистанції, дільниці на буд-ві залізниць Мерефа–Херсон, Вологда–Архангельськ, Сіта–Альт–Шваненбурґ, Водопій–Колосівка; 1919–23 — ст. інж. тех. відділу Одес. відділу Пд.-Зх. залізниці; від 1918 — на каф. опору матеріалів Одес. політех. інституту, брав участь в організації та був деканом (від 1923) буд. ф-ту, на базі якого 1930 утвор. Одес. інж.-буд. інститут (нині академія будівництва і архітектури), де й працював до 1955: завідувач кафедри опору матеріалів (1930–41, 1947–52) та буд. механіки (1946–47), був зав. навч. частини, заст. дир. з наук. та навч. роботи; одночасно керував однойм. каф. в Одес. інституті інж. мор. флоту (1930–41, 1944–47) та Одес. військ.-інж. мор. училищі (1945–52). У роки 2-ї світової війни 1941–44 — декан політех. факультету й водночас проректор Одес. університету. Зробив знач. внесок у становлення теорії розрахунку будівництва конструкцій залежно від стадії руйнування та розв’язання найбільш склад. проблеми — їхньої стійкості. Співзасновник (разом із П. Єременок) теорії міцності слабкого природ. каменю й мурування з нього. Автор монографії «Деревянные конструкции» у 2-х ч. (Х., 1935–36), низки збірників задач і підручників з опору матеріалів, що були неодноразово перевидані й перекладені українською мовою (зокрема в перекл. М. Козловського — «Збірник задач на опір матеріялів», 2-е вид., О., 1927). Голова Обл. бюро секції наук. працівників (від 1926), чл. правління Чорномор. відділ. Всесоюз. наук. інж.-тех. товариства водного транспорту (від 1948). Один з організаторів Будинку вчених в Одесі.

Завантажити статтю