Нікольська Олена Олександрівна

Визначення і загальна характеристика

НІКО́ЛЬСЬКА Олена Олександрівна (05(17). 11. 1892, С.-Пе­тербург — 1943) — мистецтво­знавець. Дочка О. Нікольського. Навч. у Вознесен. жін. гімназії, закін. Вищі жін. курси (1916) у Харкові. Учениця Ф. Шміта. Працювала 1916–19 молодшим асист., зав. б-ки Харків. університет. музею крас. мистецтв і старожитностей; спів­роб. Комітету з охорони памʼяток старовини і мистецтва. Навч. в аспірантурі при Харків. ІНО (каф. зх.-європ. культури). Від 1926 — науковий спів­робітник Харків. секції мистецтво­знавства (згодом у складі Ін­ституту матеріал. культури). Від 1925 — завідувач від­ділу живопису, від 1933 — в. о. дир. Харків. худож.-істор. музею. Заарешт. у жовтні 1933 за наклепниц. звинуваче­н­ням у приналежності до контр­рев. організації. Вин­ною себе не ви­знала і була звільнена. Продовжувала працювати в музеї. Разом із дир. Лебедин. істор.-краєзн. музею Б. Руднєвим у 1910-х рр. їздила у наук. екс­педиції на Закавказ­зя. У наук. працях дотримувалася істор.-порівнял. методу. Під час 2-ї світової вій­ни залишилася в окупов. Харкові й доклала чимало зусиль для збереже­н­ня картин. галереї. За деякими даними, померла в Польщі.

Пр.: До ви­вче­н­ня вірменського мініатюрного малярства // СС. 1928. № 7–8; К изучению армянской миниатюрной живописи // Мистецтво­знавство. Х., 1928. Зб. 1; Путеводитель по отделу западного искус­ства: Харьков. картин. галерея. Х., 1941.

Літ.: Побожій С. Борис Руднєв: «… Я повинен почати якось нове справжнє життя» // Україна. Наука і культура. К., 1993. Вип. 26–27; Його ж. Діячі музейної справи на Слобожанщині: Олена Нікольська (1892–1943) // Перші Сумцов. чита­н­ня: Тези наук. конф. Х., 1995.

М. І. Філатова

Завантажити статтю