КО́ГАН Леонід Борисович (14. 11. 1924, м. Катеринослав, нині Дні­пропетровськ — 17. 12. 1982, м. Митищі Московської обл. похований у Москві) — скрипаль, педагог. Чоловік Є. Коган. Народний артист СРСР (1966). Ленінська премія (1965). Лауреат Між­народного конкурсу академічних музикантів імені Королеви Єлизавети (Брюс­сель, 1951, 1-а премія). У 9-річному віці здобув пере­могу на Обласному конкурсі юних виконавців-скрипалів (Харків). За сприя­н­ня А. Ямпольського пере­їхав до Москви, де на­вчався в особливій дитячій групі при Консерваторії (від 1933). Вперше ви­ступив з концертом 1935. Закінчив Московську консерваторію (1948; викл. А. Ямпольський) та аспірантуру при ній (1953), де й викладав від 1952: професор (від 1963), завідувач кафедри скрипки (від 1969). Водночас від 1944 — соліст Московської філармонії. Гастролював у СРСР, Австрії, Великій Британії, Бельгії, НДР, Італії, Канаді, США та ін. Видатний пред­ставник радянської скрипкової школи, один з найкращих скрипалів свого часу. Для виконавської манери характерні емоційна під­несеність, благородність, вишуканість стилю, на­співний, багатий, красивий звук, віртуозне володі­н­ня інструментом. Був інтер­претатором музики різних стилів, епох (Й.-С. Бах, А. Берґ, С. Прокофʼєв, Д. Шостакович та ін.). Для фільму «Н. Паґаніні» (1982) виконав значну частину творів композитора.