Ніксон Річард-Мілгаус

НІ́КСОН Річард-Мілгаус (Nixon Richard Milhous; 09. 01. 1913, м. Йорба-Лінда, шт. Каліфорнія, США – 22. 04. 1994, м. Нью-Йорк, США) – 37-й президент США (1969–74). Закінчив Віттієрський коледж (шт. Каліфорнія, 1934) і школу права Університету Дюка (шт. Пн. Кароліна, 1937). Відтоді працював адвокатом. Під час 2-ї світової вій­ни служив на флоті. 1947–50 – член палати представників Конгресу США; 1950–53 – сенатор від шт. Каліфорнія; 1953–61 – віце-президент США. 1974, перебуваючи у процедурі імпічменту, вимушено подав у відставку з посади президента з метою уникнення усунення з неї ухвалою сенату. Звільнений від подальшої відповідальності перед законом рішенням свого наступника на посаді глави держави – Дж. Форда.

Роки його президентства відзначилися історичними досягненнями США на міжнародній арені: покладено край участі країни у військово-політичному конфлікті на Індокитайському п-ові, нормалізовано відносини з Китаєм, досягнуто істотного прогресу у відносинах із СРСР, розширено співпрацю з європейськими країнами соціалістичного табору. Ці зміни заклали підґрунтя процесу розрядки міжнародної напруженості й сприяли частковій лібералізації позиції східноєвропейських режимів щодо свободи доступу до інформації власних громадян. 1972–74 взяв участь у 3-х самітах із вищим радянським керівництвом, за підсумками яких підписано десятки двосторонніх документів. 29–30 травня 1972 під час першого візиту до СРСР відвідав Київ – загалом це було вперше в історії, коли президент США побував в Україні (УРСР). На урочистому прийомі, влаштованому від імені Президії ВР і уряду УРСР, він виголосив тост, який закінчив словами, що викликали певний міжнародний резонанс через свою, як це було сприйнято, неоднозначність: «Отже, я хотів би попросити вас підняти келихи за героїв України часів вій­ни і часів миру». За підсумками візиту Н. до Мос­кви 1974 серед іншого підписано угоду про відкриття радянського генерального консульства у Нью-Йорку й американського у Києві, однак її не реалізовано через погіршення відносин, зумовлене введенням 1979 радянських військ до Афганістану. Загалом представники адміністрації Н., керуючись реалістичними принципами зовнішньої політики, розглядали Україну як етнічно самобутню, але невід’єм­ну складову СРСР.

Т. А. Грищенко

завантажити статтю