Нікулін Юрій Володимирович

Визначення і загальна характеристика

НІКУ́ЛІН Юрій Володимирович (Никулин Юрий Владимирович; 18. 12. 1921, м. Демидов, нині Смолен. обл., РФ — 21. 08. 1997, Москва) — російський кіноактор, цирковий артист та режисер, культурно-громадський діяч. Народний артист СРСР (1973). Герой Соц. Праці (1990). Учасник 2-ї світової вій­ни. Державні та бо­йові нагороди. Закін. школу-студію розм. жанрів при Моск. цирку на Цвєтному бульварі (1950). Від 1948 працював у цьому цирку: ви­ступав у клоун. групі під керівництвом Карандаша, від 1950 — у дуеті з М. Шуйдіним, від 1981 — гол. реж., від 1984 — директор-худож. кер. 1993–97 вів гуморист. теле­про­граму «Білий папуга». 1958 дебютував у кіно епізод. роллю у фільмі «Дівчина з гітарою» (реж. О. Файцим­мер, «Мосфільм»). Герої Н. — комед.-ґротеск., ліричні, драм., добродушні та без­посередні. Серед найві­доміших ролей у кіно — Клячкін («Непід­датливі», 1959, реж. Ю. Чулюкін), Балбес («Пес Барбос і не­звичайний крос», за гуморескою С. Олійника «Пес Барбос і по­вчальний крос»; «Самогон­ники»; обидва — 1961; «Операція “И” та інші пригоди Шурика», 1965; «Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика», 1967), Горбунков («Діамантова рука» (1968), Двірник («12 стільців», 1971; усі — реж. Л. Гайдай, «Мосфільм»). Н. — виконавець драм. ролей у фільмах «Коли дерева були великими» (Йор­данов, 1961, реж. Л. Куліджанов, Центр. кіностудія дит. та юнац. фільмів ім. М. Горького), «До мене, Мухтаре!» (Глазачов, 1965, реж. С. Туманов), «Старики-роз­бійники» (Мʼячиков, 1972, реж. Е. Рязанов), «Вони воювали за Батьківщину» (Некрасов, 1976, реж. С. Бондарчук), «Опудало» (Дід Олени, 1983, реж. Р. Биков; усі — «Мосфільм»), «20 днів без вій­ни» (Лопатін, 1978, реж. О. Герман, «Ленфільм»). Автор кн. «Искус­ство клоунады» (Москва, 1969, спів­­авт.), «Почти серьезно…» (Москва, 1979), «10 трол­лейбусов клоунов» (кн. 1–2, Самара, 1993), «Анекдоты от Никулина» (Москва, 1997). Встановлено па­мʼятники Н. у Москві (2000), Тюмені (2002), Пермі (2010), Демидові, Курську, Сочі (усі — 2011), Іркутську (2012; усі — РФ). Його імʼя присвоєно Моск. цирку на Цвєтному бульварі (1996), Моск. школі цирк. мистецтва (2001; при ній 2006 від­крито Мемор. музей ім. Н.). 2016 знято д/ф «Юрій Нікулін. Великий смішний». 2018 його імʼям на­звано вулицю Мос­кви.

В. М. Войтенко

Завантажити статтю