Невінчана Галина Вікторівна

НЕВІ́НЧАНА Галина Вікторівна (08. 10. 1957, м. Біла Церква Київ. обл.) — прозаїк, живописець, графік. Член НСПУ (2012). Міська літ.-мист. премія ім. І. Нечуя-Левицького (2012). Освіта середня. Працювала художником-оформлювачем, секр. в установах Білої Церкви; 1998–2000 — керівник худож.-дизайнер. групи у ВАТ «Білоцерків. друкарня», водночас кор. білоцерків. г. «Юр’ївська земля»; 2000–01 — ред. дит. вид. товариства Червоного хреста «Місія добра»; від 2001 — кор., 2002–04 — ред. тижневика «Міська газета». Друкувалася у білоцерків. періодиці. Дебютувала іроніч. романом «Півень у фрістайлі» (К., 2008). Їй належать істор. романи «Зерна і жорна» (Біла Церква, 2010) та «Амури і конкури» (С.-Петербург, 2011), зб. оповідань «Чужі вікна», сатир. роман «Містечковий бомонд» (обидва — 2012), кн. для дітей «Модестова наука, або Де чатує небезпека» (2017) та фантастики «Перезавантаження» (2018; усі — Біла Церква). Оформила кілька серій книжок для видавництва «Зелений пес» (Київ) та понад 30 вид. білоцерків. авторів. Створює пейзажі, портрети, натюрморти, жанр. картини. Від 1994 — учасниця міських, всеукр., міжнар. мистецьких виставок. Персон. — у Білій Церкві (1994–95, 1997–98, 2000, 2012, 2017), Києві (1997–98, 2013, 2016), Молочанську (Запоріз. обл., 2016), Запоріжжі (2019). Окремі роботи зберігаються в Білоцерків. краєзн. музеї, колекції Асоц. німців України (Миколаїв).

Тв.: живопис — диптихи «Чорнобиль» (1996), «Біла Церква», «Музика» (обидва — 1997), триптих «Народи» (1999), цикл «Депортація» (2016); «Розмова з Ангелом» (2014), «Фонтан біля Золотих воріт» (2019); графіка — цикл «Спадок менонітів» (2016).

Літ.: Талалай Г. Задиркуватий півень // Друг читача. 2009. № 7; Панько В. Історія поруч з нами: Презентація кн. Г. Невінчаної «Зерна і жорна» // Новини Київщини. 2010, 30 верес.; Einladung zur Umkehr: [відгук про виставку Г. Невінчаної «Різдвяний вернісаж» у Лютеран. церкві св. Катерини м. Києва] // Alemhause. 2013. № 4.

Л. М. Діденко

Основні твори

живопис – диптихи «Чорнобиль» (1996), «Біла Церква», «Музика» (обидва – 1997), триптих «Народи» (1999), цикл «Депортація» (2016); «Розмова з Ангелом» (2014), «Фонтан біля Золотих воріт» (2019); графіка – цикл «Спадок менонітів» (2016).