Обдаровані діти

ОБДАРО́ВАНІ ДІ́ТИ — особи, у яких психологами чи педагогами на основі наперед встановлених критеріїв шляхом викори­ста­н­ня певних діагностичних процедур виявлено обдарованість чи яких класифіковано як обдарованих. Обдарованість — це сукупність певних псих. особливостей, що ви­ступають запорукою високого рівня інтелектуал. здібностей (див. Здібності), своєрід. особистіс. якостей та унікал. енергет. потенціалу індивіда. Свідче­н­ням високого рівня інтелектуал. здібностей індивіда є отриманий ним при народжен­ні та сформов. у процесі навч. притаман­ний йому стиль засвоє­н­ня соц. досвіду, а також використовувана ним технологія роз­­вʼяза­н­ня про­блем. ситуацій. Своєрідні особистісні якості індивіда, що лежать в основі його видат. профес. звершень, охоплюють низку морал., вольових та емоц. якостей. За­значені якості більшою мірою ви­значаються генетично (див. Генетика) і ледь помітно під­даються пед. впливу. Унікал. енергет. потенціал індивіда характеризується його здатністю тривалий час працювати над роз­вʼяза­н­ням про­блеми, пере­розподіляти псих. енергію, направляючи її необхідну кількість у певний час у потрібне місце, і ви­значається винятково генетично. Обдарованість, охарактеризовану в наведений вище спосіб, доцільно називати заг., щоб від­тінити її від декількох типів спец. обдарованості, кожний з яких по­вʼязаний зі специфікою інтелектуал. діяльності. Як наслідок, ви­окремлюють наук., тех., управлін., художню та фіз. обдарованості. Варто від­значити, заг. та спец. обдарованості пере­бувають у від­ношен­ні родового-видового звʼязку. Оскільки у межах кожного з типів спец. обдарованості можна ви­окремити кілька видів предмет. галузей, то у наук. обіг вводять термін «талант», яким по­значають своєрідність спец. здібностей індивіда, що є необхід. умовою його успіш. діяльності у від­повід. предмет. галузі. Аналогічно до поперед. звʼязку спец. обдарованість і таланти у її ме­жах пере­бувають у від­ношен­ні родового-видового звʼязку. Більше того, у межах одного з талантів інколи можна ви­окремити його сегменти із специф. здібностями. Напр., можна вести мову про талант фізика-екс­периментатора чи теоретика. Загалом, щоб досягти видат. успіхів у профес. наук. діяльності, необхідно, зокрема, володіти специф. здібностями фізика-екс­периментатора, мати талант до занять фізикою, пере­бувати у колі науково обдарованих і бути загально обдарованим. Інколи, щоб під­креслити своєрідність спец. обдарованості, ви­окремлюють її, присвоюючи специф. назву (напр., академ. обдарованість). На­справді кожна з таких обдарованостей є під­множиною однієї чи навіть декількох типів спец. обдарованості. Зʼясуван­ню суті обдарованості, її структуруван­ню як склад. псих. феномена пере­дувала тривала історія наук. пошуку. Оскільки цей феномен із психол. точки зору не отримував ніякого емпірич. під­твердже­н­ня (див. Емпіризм), то у за­знач. термін вкладали різний зміст, інколи навіть діаметрально протилежний. Зокрема з одного боку обдарованість трактували як широку палітру здібностей, в основі яких пере­буває такий же широкий набір задатків. З іншого — з обдарованістю повʼязували високого рівня інтелектуал. (трактовані як пі­знавал.) здібності. За­значена ситуація не ді­стала б свого роз­вʼяза­н­ня, якби на перший план не ви­йшла затребуваність соціуму. В соціумі з сусп. роз­поділом праці високоінтелектуал. індивіди цінуються більше, ніж широкоерудовані. З часом ді­йшли думки, що високих інтелектуал. (навіть у повному їх трактуван­ні) здібностей не до­статньо для вагомих профес. звершень, чого не можна сказати про академ. успіхи дітей, що певною мірою послужило причиною стагнації у роз­витку діагност. методик обдарованості. Впродовж сотні років у діагностиці обдарованості домінують різного роду тести інтелекту. За кількістю правильних від­повід­ей на зав­да­н­ня тесту обчислюють коефіцієнт інтелекту IQ, статистично ви­значають певне крит. значе­н­ня (пере­важно 130) і ви­окремлюють групу індивідів із за­знач. і більшим значе­н­ням IQ, називаючи їх обдарованими.

Світ. освітня практика докладає чимало зусиль, щоб створити оп­тимал. умови для навч., вихова­н­ня і роз­витку О. д. Усі практ. дії фактично мають під собою під­ґрунтя стратегій при­скор. або збагаченого навч. обдаров. учнів. За при­скор. навч. О. д. створюють умови для опанува­н­ня навч. дисциплін у швидшому темпі, порівняно з учнів. загалом. За збагаченого навч. обдарованим учням створюють умови для роз­шир. ви­вче­н­ня окремих тем, освоє­н­ня ними навч. предметів, що виходять за межі стандарт. навч. плану. У тих випадках, коли за­значені стратегії організаційно важко втілити у режимі масового закладу освіти, для О. д. від­кривають спец. класи і заклади освіти. Також О. д. часто залучають до спец. про­грам для обдарованих, що функціонують у вихідні та канікулярні дні. Пере­важно користуються роз­митим критич. значе­н­ням обдарованості, оскільки кількість залучених дітей серед ін. ви­значається фінанс. та організац. можливостями організатора про­грами. У пере­важній більшості від­повід­альність за організацію таких про­грам покладають на заклади вищої освіти, що не меншою мірою, ніж держава, зацікавлені у виявлен­ні О. д. та за­прошен­ні їх на на­вча­н­ня. Саме з таких міркувань вони зараховують результати опанува­н­ня учнями навч. дисциплін з плану ВШ.

Завантажити статтю