Оберенко Володимир Тихонович
Визначення і загальна характеристика
ОБЕРЕ́НКО Володимир Тихонович (17. 10. 1939, с. Завидово Калінін., нині Твер. обл., РФ) — співак (баритон), композитор, педагог. Народний артист України (1995). Закін. Львів. торг.-екон. інститут (1960), Київ. консерваторію (1988; кл. С. Козака). 1968–72 — соліст Київ. театру оперети; 1972–76 — Волгогр. театру муз. комедії (РФ); 1976–82 — соліст, дир.-розпорядник Держ. капели УРСР «Думка»; 1982–86 — директор Держ. духового оркестру УРСР; 1986–2005 — соліст військ. мист. колективів, зокрема ведучий концерт. програм Ансамблю пісні і танцю ЗС України; 2006–19 — соліст і ведучий концерт. програм Зразк.-показового оркестру ЗС України. Водночас 1990–95 викладав в Укр. пед. університеті. Від 2019 працює у Територ. центрі соц. обслуговування Голосіїв. р-ну (усі — Київ). Володіє сильним голосом красивого тембру широкого діапазону. У репертуарі — вокал.-симф. твори укр. та рос. композиторів, 3-я симф. «Я стверджуюсь» Є. Станковича, ораторія «Заклинання вогню» І. Карабиця та ін. Гастролі у Польщі, Німеччині, Словаччині, Болгарії, Франції, Нідерландах, Іспанії. Здійснив низку записів на Укр. радіо. О. — автор пісень і романсів на власні слова, а також сл. Б. Олійника, В. Матвієнка, М. Сингаївського, М. Шевченка, О. Бакуменка та ін. Серед них — «Україна», «Марш патріотів», «Сини України», «Літа», «Свято Перемоги». Його твори на військ.-патріот. тематику увійшли до програм колективів ЗС України. Видав зб. віршів «Небесними дорогами» (К., 2002, співавт.).
Завантажити статтю
Людина 
