Об’єднання українців Росії

ОБʼЄ́ДНА­Н­НЯ УКРАЇ́НЦІВ РОСІ́Ї (ОУР) — загальноросійська громадська організація. Засн. 1992 для обʼ­єд­на­н­ня і ко­ординації зусиль укр. осередків в галузі їхньої спіл. діяльності, спрямов. на від­родже­н­ня, ви­вче­н­ня, роз­виток і пропаганду укр. культури, нац. самосві­домості, захисту прав та інтересів українців РФ, налагоджен­ню їхніх звʼязків з Україною та українцями у світ. діаспорі. Ініціаторами створе­н­ня стали 11 нац.-культур. т-в із регіонів РФ: Український молодіжний клуб (Москва), Українське громад­сько-культурницьке обʼ­єд­на­н­ня ім. Т. Шевченка (С.-Пе­тербург), «Кобзар» Республіканський національно-культурний центр українців Башкорто­стану, Обʼ­єд­на­н­ня українців Москви, Урал. регіон. асоц. українців (див. Уральська асоціація українців, Свердлов. обл.), Укр. земляцтво на Пн. Сх. Росії «Славутич-Колима» (див. «Колима-Славутич» Регіональна українська національно-культурна автономія Мага­данської області РФ), «Сірий клин» Український культурний центр (Омська обл.), Товариство української мови ім. Т. Шевченка «Громада» (м. Новосибірськ), Іркут. товариство укр. культури ім. Т. Шевченка «Клекіт», Словʼян. асоц. «Зов» (Респ. Калмикія), Нижньогород. товариство укр. культури. Після установ. конф. ОУР (травень 1992) про бажа­н­ня долучитися до обʼєд­на­н­ня заявили ще 26 т-в, а у 16-ти регіонах РФ створ. його місц. від­діле­н­ня. 23–24 жовтня 1993 у Мос­кві від­бувся 1-й Кон­грес українців РФ, на якому ухвалено резолюцію «Про становище українців та роз­виток української культури в Російській Федерації» і затв. Про­грамні тези ОУР. Згідно з ними, подальшу діяльність ОУР (1994 зареєстр. у мін-ві юстиції РФ) зосереджено на пита­н­нях забезпече­н­ня нац. і духов. потреб укр. громади у РФ, від­родже­н­ня і збереже­н­ня нац. ідентичності, мови, культури, традицій українського народу в діаспор. середовищі. Рада ОУР (голова — О. Руденко-Десняк) дбала про роз­будову Обʼ­єд­на­н­ня, пошире­н­ня його впливу на основі збору та обміну інформацією, роз­по­всюдже­н­ня кращого досвіду, ко­ординації діяльності місц. організацій, закладів і осередків, створе­н­ня його нових від­ділень. Цьому сприяв друк від поч. 1990-х рр. у Москві та регіонах малотираж. газет укр. т-в, згодом вид. ОУР стали г. «Український вибір», ж. «Український огляд». У столиці РФ завдяки зуси­л­лям О. Руденка-Десняка та активу ОУР ви­йшли в ефір перші україномовні пере­дачі. ОУР брало участь у створен­ні Бібліотеки української літератури у Мос­кві та Українського культурного центру (Москва), освіт. осередків із викла­да­н­ням української мови, історії та народо­знавства, проведен­ні укр.-рос. наук. конф., фестивалів укр. культури у РФ тощо. Важливими напрямами роботи ОУР були сприя­н­ня реалізації конфес. потреб укр. громади, допомога тим, хто хотів би повернутися на батьківщину предків. Ці та ін. про­блеми обговорювали на зʼ­їздах (кон­гресах) ОУР і засі­да­н­нях його ради, висвітлювали на сайтах «Кобза», «Українці Росії» та ін. Після смерті О. Руденка-Десняка від 2006 організацію очолювали В. Семененко, В. Бабенко, В. Дума.

У 2000-і рр. ОУР неодноразово за­знавало тенденц. критики з боку рос. ЗМІ, а починаючи від 2009 — прямих утисків і заборони з боку рос. влади. Так, здійснивши ревізію документації ОУР, мін-во юстиції РФ вказало на не­значні поруше­н­ня адм. характеру: потреба оновле­н­ня списку чл., деяких положень статуту з метою дотрима­н­ня приписів законодавства РФ тощо. Після отрима­н­ня виснов­ків ревізій. комісії викона­вча рада ОУР вжила необхід. заходів і почала процес оновле­н­ня списків своїх чл., водночас мін-во юстиції РФ пові­домило ОУР, що для усуне­н­ня недоліків його діяльність буде призупинена до 2 травня 2010. У грудні 2009 та у березні 2010 ОУР офіційно зверталося до мін-ва юстиції РФ, спростовуючи деякі за­уваже­н­ня і консультуючись щодо необхід. поправок, проте від­повіді не отримало. 10 грудня 2010 уряд РФ подав до Верхов. суду позов щодо ліквідації ОУР. Із посила­н­ням на рос. законодавство у ньому по­вторено виявлені аудитом поруше­н­ня, зокрема те, що до списку ОУР входили автономні некомерц. організації, які не могли бути чл. ОУР, оскільки самі є автономними; що список чл. організації сам по собі добре не документований; що її кваліфіков. чл. не працюють у більш ніж половині регіонів РФ, як це необхідно, оскільки це всерос. громад. обʼ­єд­на­н­ня; що його статутні положе­н­ня конкретно не перед­бачають обра­н­ня керів. органів за кваліфікац. більшістю та ін. 21 травня 2011 року на 6-му позачерг. зʼ­їзді головою ради ОУР обрано Т. Дудка, 1-м за­ступник голови — В. Гіржова, заслухано звіт про роботу організації. Уперше до її керів. органів (ради та правлі­н­ня), окрім кер. регіон. від­діл. ОУР та ін. її чл., уві­йшли також пред­ставники від Ради укр. земляцтв Москви й Укр. молодіж. форуму Росії. Скасовано ін­ститут спів­голів ОУР (до цього часу їх було двоє) і за­проваджено посаду голови ОУР, а також введено ін­ститут почес. голів (ними обрано В. Семененка та В. Бабенка, які до того керували організацією). Крім того, на зʼ­їзді затв. поправки до статуту ОУР, рекомендовані мін-вом юстиції РФ. 18 травня 2012 ріше­н­ням Верхов. суду РФ ОУР було ліквідовано (вів засі­да­н­ня суддя М. Романенков, який ліквідував також Федерал. нац.-культурну автономію українців Росії). Цьому пере­дували різкі зая­ви окремих рос. політиків і журналістів про недоречність існува­н­ня організації на тер. РФ. Ці події, як і попереднє припине­н­ня діяльності Укр. освіт. центру при серед. школі № 124 (2008) та на­ступне закри­т­тя Б-ки укр. літ-ри в Мос­кві, спри­ймаються в одному істор. контекс­ті.

Завантажити статтю