Об’єкт злочину

ОБ’Є́КТ ЗЛО́ЧИНУ  — благо, якому злочин завдає шкоди або створює загрозу заподіяння такої шкоди. Сусп. відносини, що виступають О. з., мають об’єктив. характер, тобто існують поза і незалежно від людської свідомості, а тому незалежно і від самого кримінал. закону є первинними як щодо нього, так і до самого злочину, що завжди посягає на існуючий об’єкт, певну реальність. Внаслідок злочин. посягання не тільки завдають реал. шкоди сусп. відносинам, а й створюють нові кримінал.-правові відносини — між злочинцем і державою з приводу вчиненого ними злочину. Встановлення О. з. дає змогу з’ясувати соц. і юрид. суть скоєного злочину, його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння і відмежуванню від суміж. посягань. О. з. має суттєве значення для з’ясування поняття «злочин», впливає на зміст об’єктив. та суб’єктив. ознак злочину, є провідним для їхньої кваліфікації, а також для побудови Особл. частини Кримінал. кодексу України.

У науці кримінал. права набула поширення 3-ступ. класифікація об’єктів — «по вертикалі»: заг., родовий і безпосередній. Заг. об’єкт утворює сукупність сусп. відносин, поставлених під охорону чинного кримінал. законодавства. Він охоплює різні сусп. відносини, що знач. мірою різняться між собою за соц. значущістю, сферою дії, рівнем узагальнення тощо (екон. і політ. основи держави, власність, система господарства, життя, здоров’я та ін. інтереси особи тощо). Заг. О. з. — не постійна система сусп. відносин, а рухома (змінювана), що повністю залежить від кримінал. закону (напр., у зв’язку з криміналізацією чи декриміналізацією суспільно небезпеч. діянь змінюється і вся система сусп. відносин, що створює заг. об’єкт кримінал.-правової охорони). Родовий (груп.) об’єкт утворює певне коло тотож. або однорід. за соц.-політ. й екон. сутністю сусп. відносин, через що їх охороняють єдиним комплексом взаємопов’яз. кримінал.-правових норм. Безпосеред. об’єкт — конкретні сусп. відносини, поставлені законодавцем під охорону певного кримінал. закону. Він має істотне значення для правотвор. і правозастос. діяльності. Існує й ін. класифікація безпосеред. О. з. — «по горизонталі», сутність якої полягає у тому, що на рівні безпосеред. об’єкта виокремлюють осн. (гол.) і додатк. об’єкти. Необхідність даної класифікації виникає тоді, коли один злочин одночасно завдає шкоди кільком сусп. відносинам (напр., при розбої). Такі злочини мають кілька безпосеред. об’єктів. Розрізняють насамперед осн. безпосеред. об’єкт, що завжди входить до складу родового О. з., і додатк. безпосеред. об’єкт, тобто ті сусп. відносини, яким заподіюють шкоду або щодо яких виникає загроза заподіяння шкоди поряд з осн. об’єктом. Додатк. безпосеред. об’єкт, у свою чергу, може бути 2-х видів: необхід. (обов’язк.) і факультатив. (необо­в’язк.).

Завантажити статтю