Об’єкт злочину
ОБʼЄ́КТ ЗЛО́ЧИНУ — благо, якому злочин завдає шкоди або створює загрозу заподіяння такої шкоди. Сусп. відносини, що виступають О. з., мають обʼєктив. характер, тобто існують поза і незалежно від людської свідомості, а тому незалежно і від самого кримінал. закону є первинними як щодо нього, так і до самого злочину, що завжди посягає на існуючий обʼєкт, певну реальність. Внаслідок злочин. посягання не тільки завдають реал. шкоди сусп. відносинам, а й створюють нові кримінал.-правові відносини — між злочинцем і державою з приводу вчиненого ними злочину. Встановлення О. з. дає змогу зʼясувати соц. і юрид. суть скоєного злочину, його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння і відмежуванню від суміж. посягань. О. з. має суттєве значення для зʼясування поняття «злочин», впливає на зміст обʼєктив. та субʼєктив. ознак злочину, є провідним для їхньої кваліфікації, а також для побудови Особл. частини Кримінал. кодексу України.
У науці кримінал. права набула поширення 3-ступ. класифікація обʼєктів — «по вертикалі»: заг., родовий і безпосередній. Заг. обʼєкт утворює сукупність сусп. відносин, поставлених під охорону чинного кримінал. законодавства. Він охоплює різні сусп. відносини, що знач. мірою різняться між собою за соц. значущістю, сферою дії, рівнем узагальнення тощо (екон. і політ. основи держави, власність, система господарства, життя, здоровʼя та ін. інтереси особи тощо). Заг. О. з. — не постійна система сусп. відносин, а рухома (змінювана), що повністю залежить від кримінал. закону (напр., у звʼязку з криміналізацією чи декриміналізацією суспільно небезпеч. діянь змінюється і вся система сусп. відносин, що створює заг. обʼєкт кримінал.-правової охорони). Родовий (груп.) обʼєкт утворює певне коло тотож. або однорід. за соц.-політ. й екон. сутністю сусп. відносин, через що їх охороняють єдиним комплексом взаємоповʼяз. кримінал.-правових норм. Безпосеред. обʼєкт — конкретні сусп. відносини, поставлені законодавцем під охорону певного кримінал. закону. Він має істотне значення для правотвор. і правозастос. діяльності. Існує й ін. класифікація безпосеред. О. з. — «по горизонталі», сутність якої полягає у тому, що на рівні безпосеред. обʼєкта виокремлюють осн. (гол.) і додатк. обʼєкти. Необхідність даної класифікації виникає тоді, коли один злочин одночасно завдає шкоди кільком сусп. відносинам (напр., при розбої). Такі злочини мають кілька безпосеред. обʼєктів. Розрізняють насамперед осн. безпосеред. обʼєкт, що завжди входить до складу родового О. з., і додатк. безпосеред. обʼєкт, тобто ті сусп. відносини, яким заподіюють шкоду або щодо яких виникає загроза заподіяння шкоди поряд з осн. обʼєктом. Додатк. безпосеред. обʼєкт, у свою чергу, може бути 2-х видів: необхід. (обовʼязк.) і факультатив. (необовʼязк.).
В. Я. Тацій