Об’єктив
ОБ’ЄКТИ́В (від лат. objectivus — предметний) — оптична система, що є частиною оптичного приладу. Спрямовуючи її до об’єкта зйомки чи спостереження, формують його оптичне зображення. При уявному зображенні перетинаються не світлові промені, що його створюють, а тільки їхні уявні продовження. Натомість при дійсному зображенні перетинаються саме промені. Прикладом уявного зображення є зображення предметів у плоскому дзеркалі; дійсні зображення утворюють збірними лінзами й увігнутими дзеркалами. О. в оптиці розглядають як виріб рівнозначний лінзі (від лат. lens — сочевиця; деталь з прозорого однорідного матеріалу, що має 2 заломлюючі поліровані поверхні, напр., обидві сферичні або одну плоску, а ін. — сферичну), хоча може мати ін. вигляд. О. переважно складається з набору лінз (у деяких О. — із дзеркал), призначених для взаємної компенсації аберацій і зібраних у єдину систему усередині оправи. Розрізняють фото-, флюоро-, астрофотографічні, кіно- й аерофотознімальні, телевізійні, репродукційні, проекційні, а також О. для невидимих зон спектра — інфрачервоні й ультрафіолетові. У спостереж. оптичних приладах, зокрема й далекомірах, біноклях, мікроскопах, О. називають перший компонент приладу, що формує зображення, що розглядають через окуляр. У видошукачах (візирах) багатьох далекомірних і шкал. фотоапаратів обʼєктивом слугує розсіювальна лінза, а утворюване ним зображення може бути уявним.
Основні оптичні характеристики О.: фокусна відстань (f); діаметр вхід. зіниці (d); сила світла (d/f); кут (поле) зору; розділ. здатність. О. телескопіч. систем мають фокусну відстань до декількох метрів і діаметр вхід. зіниці від декількох сантиметрів (у геодез., вимірювал. і підзор. трубах) до декількох метрів (у телескопах-рефракторах). В О. мікроскопів фокусна відстань 1,5–40 мм, малоформат. камерах — 6–2000 мм (для аматор. діяльності — 28–200 мм). Фотооб’єктиви бувають звичайні (кут огляду 40–50°), ширококутні (понад 70°), надширококутні (понад 83°), типу «риб’яче око» (понад 180°), великофокусні (менше 39°) і надвеликофокусні (менше 9°). Допоміжні елементи в конструкції О.: діафрагма (для управління кількістю світла, що проходить), система фокусування, апертур. затвор, внутр. і вбудовані бленди, світлофільтри, системи оптич. стабілізації, адаптив. та актив. оптики. О. зі змін. фокус. відстанню називають трансфокатором; О. з постій. фокус. відстанню — фікс-фокалом. Для підвищення якості створюваного зображення на лінзи наносять покриття, що зменшує внутр. відбиття світла, а на внутр. частину корпусу — матеріал зі знач. світлопоглинал. властивістю. Лінзи деяких О. виготовляють зі скла з низьким коефіцієнтом внутр. розсіювання. Разом з О. використовують світлофільтри, макролінзи, телеконвертори, теле- та ширококутні насадки, ін. О. за допомогою оберт. кілець, реверсивні, підвищувал. і знижувал. кільця, подовжувал. макрокільця, компендіуми, кільцеві кріплення на корпус О. для встановлення його на штатив. Систему кріплення О. до фотокамери, що забезпечує надійне з’єднання та зручність зміни оптики, називають байонетом.
Рекомендована література
- Волосов Д. С. Фотографическая оптика (Теория, основы проектирования, оптические характеристики): Учеб. пособ. для киновузов. Москва, 1971, 1978;
- R. Kingslake. A History of the Photographic Lens. Boston, 1989;
- N. K. Guy. The Lens: A Practical Guide for the Creative Photographer. San Rafael, 2012.
Завантажити статтю
