Обов’язок конституційний

́ОБО́ВʼЯЗОК КОН­СТИТУЦІ́ЙНИЙ — предметно-цільова, су­спільно необхідна, правомірна, без­за­стережна, обовʼязкова дія (діяльність) органу чи посадовця публічної влади, громадянина, самоврядної організації громадян, що ви­значена кон­ституцією держави. О. к. як багатопланове явище має низку форматів, об­умовлених метою та зав­да­н­ням, що перед­бачені кон­ституц. приписами. Оскільки Кон­ституція України містить не лише норми формально-позитивіст. спрямува­н­ня (ін­ститути держ. влади, ви­значе­н­ня сфери їхньої діяльності тощо), а й найважливіші для становле­н­ня та існува­н­ня укр. су­спільства й держави норми-прагне­н­ня, норми-доктрини, норми-принципи, норми-під­валини, то твердже­н­ня, що О. к. — різновид обовʼязку юридичного є частково правильним. О. к., що випливає із позитивіст. норм, дійсно можна вважати різновидом обовʼязку юридичного, однак положе­н­ня Кон­ституції України, в яких закріплено ви­значально-ви­східні, доктринал. принципи сусп. ладу та держ. устрою, значно виходять за межі цього обовʼязку, оскільки стосуються ідей, мети, цілей нації (народу); прагне­н­ня, моралі, етики в сусп. від­носинах тощо. Кон­ституція України перед­бачає без­посередньо формалізов. обо­вʼязки і, разом з тим, обовʼязки, опосередковані принципами сусп. укладу та істор. на­дба­н­ням українського народу. О. к. поділяють також на обовʼязки для громадян і на обовʼязки для ін­ститутів держ. влади та місц. самоврядува­н­ня, що у Кон­ституції України іноді ви­значені як обовʼязок держави (напр., приписи статей 3, 11, 12, 16, 22, 64). До без­посеред. О. к., встановлених для громадян України, належать: захист Вітчизни, незалежності та територ. цілісності України, шанува­н­ня її держ. символів (ста­т­тя 65); нед­опуще­н­ня заподія­н­ня шкоди природі та культур. спадщині (ста­т­тя 66); сплата податків і зборів у порядку й роз­мірах, встановлених законом (ста­т­тя 67); неухильне додержа­н­ня Кон­ституції та законів України (ста­т­тя 68); утрима­н­ня батьками дітей до їхнього повнолі­т­тя і піклува­н­ня повноліт. дітей про своїх непраце­здат. батьків (ста­т­тя 51); оволоді­н­ня повною заг. середньою освітою (ста­т­тя 53). Цей пере­лік є вичерпний, але деякі інші положе­н­ня Кон­ституції України, що ви­значають різні аспекти громад. життя су­спільства, можна роз­глядати як опосередк. обовʼязки громадянина. Так, народ як носій суверенітету здійснює владу без­посередньо або формує органи правлі­н­ня (стат­ті 5, 69). Спираючись на положе­н­ня стат­ті 38 про те, що громадяни мають право брати участь в упр. держ. справами, вони забезпечують громад. контроль (моніторинг) за належ. викона­н­ням носіями публіч. влади їхніх повноважень (обовʼязків).

Обсяг без­посередніх О. к. для субʼєктів владних повноважень значно ширший, ніж для громадян, з одночас. роз­межува­н­ням від­повід­но до статусу і зав­да­н­ня субʼєкта публіч. влади. У Кон­ституції України вони, як правило, містяться в пере­ліку повноважень від­повід. ін­ституту влади (ВР, Президента, Кон­ституц. Суду України тощо). Напр., ВР України має О. к. унормовувати значні сфери сусп. життя українців виключно законами (ста­т­тя 92), Президент України — бути гарантом держ. суверенітету й територ. цілісності України (ста­т­тя 102) і реагувати на акти воєн. агресії проти України (пункти 19, 20 ч. 1 стат­ті 106), Кон­ституц. Суд України — вирішувати пита­н­ня про від­повід­ність законів України Кон­ституції України, здійснювати офіц. тлумаче­н­ня Кон­ституції України (стат­ті 147, 150). Крім того, Кон­ституція України встановила О. к. для всіх органів публіч. влади діяти лише на під­ставі, в межах повноважень і в спосіб, що перед­бачений Кон­ституцією та законами України (ч. 2 стат­ті 19). ВР та Президенту України без­посередньо встановлено обовʼязок діяти в межах лише тих повноважень, що ви­значені Кон­ституцією України (ч. 2 стат­ті 85; пункт 31, ч. 1 стат­ті 106). О. к. не можна трактувати як можливість альтернатив. діяльності субʼєктів, на яких він покладений. О. к. перед­бачає імперативне зо­бовʼяза­н­ня діяти саме так (у такий спосіб, на таких під­ставах тощо), як це ви­значає Кон­ституція України. За невикона­н­ня О. к. перед­бачено юрид. від­повід­альність — адм., дисциплінарну, кримінал., кон­ституц.-правову.