Обов’язок конституційний

Визначення і загальна характеристика

́ОБО́В’ЯЗОК КОНСТИТУЦІ́ЙНИЙ  — предметно-цільова, суспільно необхідна, правомірна, беззастережна, обов’язкова дія (діяльність) органу чи посадовця публічної влади, громадянина, самоврядної організації громадян, що визначена конституцією держави. О. к. як багатопланове явище має низку форматів, обумовлених метою та завданням, що передбачені конституц. приписами. Оскільки Конституція України містить не лише норми формально-позитивіст. спрямування (інститути держ. влади, визначення сфери їхньої діяльності тощо), а й найважливіші для становлення та існування укр. суспільства й держави норми-прагнення, норми-доктрини, норми-принципи, норми-підвалини, то твердження, що О. к. — різновид обов’язку юридичного є частково правильним. О. к., що випливає із позитивіст. норм, дійсно можна вважати різновидом обов’язку юридичного, однак положення Конституції України, в яких закріплено визначально-висхідні, доктринал. принципи сусп. ладу та держ. устрою, значно виходять за межі цього обов’язку, оскільки стосуються ідей, мети, цілей нації (народу); прагнення, моралі, етики в сусп. відносинах тощо. Конституція України передбачає безпосередньо формалізов. обо­в’язки і, разом з тим, обов’язки, опосередковані принципами сусп. укладу та істор. надбанням українського народу. О. к. поділяють також на обов’язки для громадян і на обов’язки для інститутів держ. влади та місц. самоврядування, що у Конституції України іноді визначені як обов’язок держави (напр., приписи статей 3, 11, 12, 16, 22, 64). До безпосеред. О. к., встановлених для громадян України, належать: захист Вітчизни, незалежності та територ. цілісності України, шанування її держ. символів (стаття 65); недопущення заподіяння шкоди природі та культур. спадщині (стаття 66); сплата податків і зборів у порядку й розмірах, встановлених законом (стаття 67); неухильне додержання Конституції та законів України (стаття 68); утримання батьками дітей до їхнього повноліття і піклування повноліт. дітей про своїх непрацездат. батьків (стаття 51); оволодіння повною заг. середньою освітою (стаття 53). Цей перелік є вичерпний, але деякі інші положення Конституції України, що визначають різні аспекти громад. життя суспільства, можна розглядати як опосередк. обов’язки громадянина. Так, народ як носій суверенітету здійснює владу безпосередньо або формує органи правління (статті 5, 69). Спираючись на положення статті 38 про те, що громадяни мають право брати участь в упр. держ. справами, вони забезпечують громад. контроль (моніторинг) за належ. виконанням носіями публіч. влади їхніх повноважень (обов’язків).

Обсяг безпосередніх О. к. для суб’єктів владних повноважень значно ширший, ніж для громадян, з одночас. розмежуванням відповідно до статусу і завдання суб’єкта публіч. влади. У Конституції України вони, як правило, містяться в переліку повноважень відповід. інституту влади (ВР, Президента, Конституц. Суду України тощо). Напр., ВР України має О. к. унормовувати значні сфери сусп. життя українців виключно законами (стаття 92), Президент України — бути гарантом держ. суверенітету й територ. цілісності України (стаття 102) і реагувати на акти воєн. агресії проти України (пункти 19, 20 ч. 1 статті 106), Конституц. Суд України — вирішувати питання про відповідність законів України Конституції України, здійснювати офіц. тлумачення Конституції України (статті 147, 150). Крім того, Конституція України встановила О. к. для всіх органів публіч. влади діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 статті 19). ВР та Президенту України безпосередньо встановлено обов’язок діяти в межах лише тих повноважень, що визначені Конституцією України (ч. 2 статті 85; пункт 31, ч. 1 статті 106). О. к. не можна трактувати як можливість альтернатив. діяльності суб’єктів, на яких він покладений. О. к. передбачає імперативне зо­бов’язання діяти саме так (у такий спосіб, на таких підставах тощо), як це визначає Конституція України. За невиконання О. к. передбачено юрид. відповідальність — адм., дисциплінарну, кримінал., конституц.-правову.

Завантажити статтю