Оболенський Іван Миколайович

ОБОЛЕ́НСЬКИЙ Іван Микола­йович (1841, м. Тула, нині РФ — 1920, Харків) — лікар. Закін. Мед.-хірург. академію у С.-Пе­тербурзі (1867). У 1868 захистив дис. «О гнойных формах воспаления мягкой мозговой оболочки у человека и животных» і здобув ступ. д-ра медицини. Від 1869 — приват-доцент, прозектор каф. патол. анатомії Мед.-хірург. академії. 1870–71 удосконалював зна­н­ня в Німеч­чині. Від 1871 — екс­траординар. професор кафедри заг. патології, водночас 1877–84 — директор шпитал. терапевт. клініки, від 1886 — професор кафедри спец. патології і терапії, 1888–1903 — проф., дир. факультет. терапевт. клініки Харків. університету. Один з ініціаторів та голова Товариства швидкої допомоги (1909), сприяв заснуван­ню служби швидкої мед. допомоги в Харкові (1910). Наукові праці присвяч. ви­вчен­ню муцину, впливу жовчнокислих солей на людину та тварин, клініці тифу, лікуван­ню нецукр. діабету, не­прохідності кишок. Досліджував також вплив каломелю при гіпертрофіч. цирозі, методи лікува­н­ня туберкульозу, хвороб нирок, епідеміологію грипу й запале­н­ня легень, ураже­н­ня нервів та судин при сифілісі, внутрішньочеревні зроще­н­ня, за­стосува­н­ня копай. бальзаму, боржом. води з лікувал. метою тощо. Член Харків. мед. товариства (1872).

Завантажити статтю