Образ

О́БРАЗ (лат. species — вид, від нім. Ges­talt — образ) — цілісна форма від­­ображе­н­ня й освоє­н­ня обʼєк­тів в їх чут­тєво-предметній даності чи в мислен­нєво-абстрактній узагальненості. О. — зʼ­єд­нувал. ланка між обʼєктом та субʼєктом, результат пере­творе­н­ня обʼєкта в сві­домості людини. Чут­тєвий О. — початк. елемент освоє­н­ня світу, в якому максимально зафіксовані індивід., зовн. характеристики обʼєктів у їх просторово-часовому вимірі (від­ношен­ні). В О. як мислен­нєвій (ідеальній) кон­струкції від­ображаються лише окремі властивості обʼєкта. Залежно від обʼєк­та освоє­н­ня дійсності роз­різняють псих., гносеол., соц., естет. та ін. О. Вже в антич. філософії послуговувалися поня­т­тям «О.». У цей період формува­н­ня філос. світобаче­н­ня від­ображе­н­ня в О. від­бувалося шляхом пере­ходу від мислен­нєвого освоє­н­ня світу в О. до понятійного. Філософи мілет. школи за першооснову (архе) брали чут­тєві О. — воду (Фалес), повітря (Анаксімен) та абстрактний О. — апейрон (Анаксімандр). Для піфагорійців виразом універсал., всесвіт. гармонії є числа й пропорції (піфагорій. максима «все є число»). У гносеології чут­тєвий рівень пі­зна­н­ня від­ображується у формах від­чу­т­тя, сприйня­т­тя та уявле­н­ня. Якщо від­чу­т­тя від­ображає окремі сторони чи властивості предмету, то сприйня­т­тя дає ціліс. О. предмета. Функція уявле­н­ня — ре­презентувати засобами психіч. діяльності О. предмета без його без­посеред. звʼязку з чут­тєвістю. У сучас. науці використовують специф. О., що повʼя­зані з особливостями обʼєктів пі­зна­н­ня. Для фундам. науки характерні ідеалізов. О. для по­значе­н­ня невидимих (нефіксованих) або віртуал. обʼєктів, О.-моделей, що охоплюють комплекс параметрів та масив інформації про обʼєкт пі­зна­н­ня. Прикладом перших може слугувати теорія струн у квант. механіці: досліджують динаміку взаємодії обʼєктів не точкових частинок, а одномір. протяжних обʼєк­тів — т. зв. квант. струн. У другому випадку побудова таких О.-моде­лей завжди носить ситуатив. фактор — до пере­ліку ознак обʼєкта входять лише ві­ді­брані за певним принципом ті, що найбільш важливі або цінні. Для створе­н­ня таких О.-моделей широко використовують матем. апарат та формалізов. мови, створюють матем. моделі досліджуваних обʼєктів. У такому контекс­ті О.-моделі по­вʼязані із семіотич. характером їх вираже­н­ня. Викори­ста­н­ня знаків, знаків-символів знач. чином спрощує і схематизує сутність та структуру О., обмежуючи його багато­значність (полісемію).

Особливістю формува­н­ня О. у гуманітар. науках є те, що в ньому концентрується великий полікультур. масив інформації, що від­­ображає обʼєкт дослідж. у широких істор. та просторових межах. Гносеол. потенціал т. зв. гуманітар. О. полягає перед­усім у тому, що він не стільки покликаний роз­крити сутність явища О., скільки дати його цін­нісно-смислову оцінку, від­крити шлях до ро­зумі­н­ня й поясне­н­ня обʼєкта пі­зна­н­ня з певних цін­ніс. позицій. Гуманітар. О. — це завжди консенсусно-конвенцій. результат, синтез абстракт­ного та індивід.-конкретного, наочного. Такі пі­знавал. модуси гуманітар. О. іманентно охоплюють субʼєктивну діяльність, зокрема уяву та можливість конструюва­н­ня різних моделей соціогуманітар. процесу. О. — гол. поня­т­тя ґештальтпсихології, що екс­периментально ви­вчає образну структуру сві­домості в цілісності та динаміці. Ґештальт — ціліс. О. певної ситуації. О. широко використовують політ­технологи в реклам. вибор. кампаніях. Політ. лідери створюють свій імідж через візуалізацію чут­тєво-спри­йманих О. на білбордах. Узагальнений О. рейтингів політ. партій презентують загалу різноманітні соціол. опитува­н­ня. Це нові віртуал. тенденції у викори­стан­ні О. Сконстру­йована на основі компʼю­терно-інформ. технологій віртуал. реальність містить віртуал. О. можливих феноменів цієї реальності. На думку франц. філософа Ж. Бодріяра, лише одна із функцій віртуал. О. є від­ображе­н­ням глибокої реальності; тоді як на­ступні функції О. ві­дірвані від реальності: О. маскує і спотворює глибоку реальність; О. маскує від­сутність глибокої реальності; О. по­збавлений звʼязку із будь-якою реальністю. Такий О. є чистим симулякром самого себе, інформ. моде­л­лю без реальності, кібернет. грою імітацій реальності. Напр., QR-коди — О.-симулякри.

Завантажити статтю