Образцов Василь Парменович

ОБРАЗЦО́В Василь Парменович (01(13). 01. 1851, с. Поповка, нині Вологод. обл., РФ — 27. 12. 1920, Київ) — лікар-терапевт. Закін. Вологод. духовну семінарію (1870), Мед.-хірург. академію у С.-Пе­тербурзі (1875). Працював земським лікарем; під час рос.-турец. вій­ни 1877–78 — військ. лікар. Удосконалював зна­н­ня в Німеч­чині. 1880 захистив дис. «К морфологии образования крови в костном мозге у млекопитающих» і здобув ступ. д-ра медицини. Від­тоді — ординатор терапевт. від­діл. Київ. військ. шпиталю. Від 1885 за­ймався приват. практикою. Від 1887 — зав. терапевт. від­діл. Олександрів. лікарні; водночас від 1891 — в Університеті св. Володимира (обидва — Київ): 1893 — екс­траординар., від 1902 — ординар. проф., 1893–1903 — завідувач кафедри спец. патології та терапії, 1904–18 — каф. факультет. терапевт. клініки. Роз­робив глибоку ковзну метод. пальпацію для обстеже­н­ня органів черев. порожнини, метод ви­значе­н­ня меж шлунка «за шумом сплеску» та термінал. від­ділу клубової кишки при черев. тифі. Одним із перших дослідив клініку запале­н­ня апендикса, дав клін. класифікацію апендицитів. Детально описав симптоматику та диференц. діагностику хроніч. ентеритів та колітів (зокрема, тріаду симптомів хроніч. ентериту), раку та туберкульозу сліпої кишки, туберкульоз. перитоніту, інвагінації кишок. Прижит­тєво діагностував грижу Трентца. Вдосконалив методи перкусії («перкусія за О.» одним пальцем), упровадив у практику без­посереднє вислуховува­н­ня серця. Ви­вче­н­ня акустич. явищ дало можливість роз­вʼязати низку спір. питань, зокрема нормал. третього тону, роз­двоє­н­ня першого тону при аортал. ваді («бісистолія О.»), походже­н­ня ритму галопу як наслідку різкої втрати тонусу міокарда, навіть при анатомічно здоровому серці, при неврозах, анемії тощо. Разом із М. Стражеском вперше здійснив прижит­тєву діагностику тромбозу коронар. артерій серця, про результати дослідж. пові­домлено 1909 на 1-му зʼ­їзді рос. терапевтів. Зробив знач. внесок у ви­вче­н­ня деяких захворювань нирок (зокрема довів роз­по­всюдженість блукаючої нирки), печінки (походже­н­ня і діагностика абсцесів). Засн. київ. терапевт. школи. Чл.-фундатор Акушер.-гінекол. (від 1887) та Хірург. (від 1908) т-в, чл. (від 1881) та голова (1917–20) Товариства київ. лікарів, брав активну участь в організації Товариства лікарів Київ. міської Олександрів. лікарні. 1949 імʼя О. присвоєно факультет. терапевт. клініці Київ. мед. ін­ституту. 1950 на тер. Олександрів. лікарні встановлено погру­д­дя О., на будинку, де роз­ташовувалася клініка, — мемор. дошку.

Завантажити статтю