Образцов Василь Парменович
ОБРАЗЦО́В Василь Парменович (01(13). 01. 1851, с. Поповка, нині Вологод. обл., РФ — 27. 12. 1920, Київ) — лікар-терапевт. Закін. Вологод. духовну семінарію (1870), Мед.-хірург. академію у С.-Петербурзі (1875). Працював земським лікарем; під час рос.-турец. війни 1877–78 — військ. лікар. Удосконалював знання в Німеччині. 1880 захистив дис. «К морфологии образования крови в костном мозге у млекопитающих» і здобув ступ. д-ра медицини. Відтоді — ординатор терапевт. відділ. Київ. військ. шпиталю. Від 1885 займався приват. практикою. Від 1887 — зав. терапевт. відділ. Олександрів. лікарні; водночас від 1891 — в Університеті св. Володимира (обидва — Київ): 1893 — екстраординар., від 1902 — ординар. проф., 1893–1903 — завідувач кафедри спец. патології та терапії, 1904–18 — каф. факультет. терапевт. клініки. Розробив глибоку ковзну метод. пальпацію для обстеження органів черев. порожнини, метод визначення меж шлунка «за шумом сплеску» та термінал. відділу клубової кишки при черев. тифі. Одним із перших дослідив клініку запалення апендикса, дав клін. класифікацію апендицитів. Детально описав симптоматику та диференц. діагностику хроніч. ентеритів та колітів (зокрема, тріаду симптомів хроніч. ентериту), раку та туберкульозу сліпої кишки, туберкульоз. перитоніту, інвагінації кишок. Прижиттєво діагностував грижу Трентца. Вдосконалив методи перкусії («перкусія за О.» одним пальцем), упровадив у практику безпосереднє вислуховування серця. Вивчення акустич. явищ дало можливість розв’язати низку спір. питань, зокрема нормал. третього тону, роздвоєння першого тону при аортал. ваді («бісистолія О.»), походження ритму галопу як наслідку різкої втрати тонусу міокарда, навіть при анатомічно здоровому серці, при неврозах, анемії тощо. Разом із М. Стражеском вперше здійснив прижиттєву діагностику тромбозу коронар. артерій серця, про результати дослідж. повідомлено 1909 на 1-му з’їзді рос. терапевтів. Зробив знач. внесок у вивчення деяких захворювань нирок (зокрема довів розповсюдженість блукаючої нирки), печінки (походження і діагностика абсцесів). Засн. київ. терапевт. школи. Чл.-фундатор Акушер.-гінекол. (від 1887) та Хірург. (від 1908) т-в, чл. (від 1881) та голова (1917–20) Товариства київ. лікарів, брав активну участь в організації Товариства лікарів Київ. міської Олександрів. лікарні. 1949 ім’я О. присвоєно факультет. терапевт. клініці Київ. мед. інституту. 1950 на тер. Олександрів. лікарні встановлено погруддя О., на будинку, де розташовувалася клініка, — мемор. дошку.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Два случая печеночных гнойников (к учению о поддиафрагматических нарывах) // Врач. 1888. № 23, 24; Случай успешного лечения туберкулезного перитонита промыванием желудка // УИ. 1896. № 3; О расширении желудка // Врач. 1897. № 1; Об энтероптозе // Венский еженедел. клин. журн. 1897. № 38; О раздвоенных и прибавочных тонах сердца при непосредственном его выслушивании // Рус. врач. 1903. Вып. 33, 34; Случай инвагинации кишок // УИ. 1908. № 5; О перисигмоидитах и тазовых формах аппендицита // Практ. врач. 1910. № 47, 48; К симптоматологии и диагностике тромбоза венечных артерий сердца // Тр. 1-го съезда рус. терапевтов. Москва, 1910 (співавт.); Неврозы сердца // Рус. врач. 1912. № 7; К физическому исследованию желудочно-кишечного канала и сердца. 4-е изд. К., 1915; Избранные труды. К., 1950.
Рекомендована література
- Стражеско Н. Д., Губергриц М. М., Удинцов Ф. А. Профессор В. П. Образцов. К., 1947;
- Михнев А. Л. Образцов В. П.: (К 35-летию со дня смерти) // ВД. 1955. № 12;
- Грицюк О. Й. В. П. Образцов. К., 1977;
- Медицина в Україні: Біобібліогр. слов. Вип. 2. Друга пол. XIX — поч. XX ст. К., 2012;
- Біографічний словник завідувачів кафедр та професорів: Наук.-біогр. вид. з істор. нарисом: У 2 т. Т. 1. Медичний факультет Університету Св. Володимира. 1841–1919. К., 2016;
- Бойчак М. П. Профессор В. П. Образцов — создатель Киевской терапевтической школы, автор открытий, не тускнеющих со временем // Серце і судини. 2016. № 3;
- Образцов Василь Парменович — видатний лікар-науковець світового рівня: Біобібліогр. покажч. К., 2017.
Завантажити статтю
Людина 
